В рамках классической теории рассеяния исследуется осевая теневая картина в кристалле, содержащем призматические и скользящие дислокационные петли. Рассматривается случай, когда характерный размер корреляции искажений в кристалле значительно больше, чем расстояние, на котором формируется теневая картина. Величина минимального выхода для частиц, рассеянных искажённой цепочкой атомов, оказывается пропорциональной концентрации дефектов и является функцией углов, определяющих ориентацию направления наблюдения теневой картины относительно как нормали к плоскости дислокационной петли, так и вектора Бюргерса. При этом соответствующие угловые зависимости для призматических и скользящих петель существенно различаются между собой, что позволяет использовать теневой эффект для диагностики дислокационных петель в кристаллах.
У межах класичної теорії розсіяння досліджується вісна тіньова картина у кристалі, що містить призматичні та ковзні дислокацiйнi петлі. Розглядається випадок, коли характерний розмір кореляції спотворень у кристалі виявляється значно більшим за віддаль, на якій формується тіньова картина. Величина мінімального виходу для частинок, розсіяних спотвореним ланцюгом атомів, виявляється пропорційною концентрації дефектів і є функцією кутів, що визначають орієнтацію напрямку спостереження тіньової картини відносно як нормалі до площини дислокаційної петлі, так і Бюрґерсового вектора. До того ж відповідні кутові залежності для призматичних і ковзних петель істотно відрізняються між собою, що уможливлює використовувати тіньовий ефект для діягностики дислокаційних петель у кристалах.
The axial shadow pattern in a crystal containing prismatic and sliding dislocation loops is investigated within the scope of the classical scattering theory. The case, when the characteristic size of distortions’ correlation in a crystal is much more than distance of shadow-picture formation, is considered. The value of a minimal output of the particles, which are scattered by the distorted chain of atoms at not too large deformations, is proportional to the concentration of defects. In addition, it is a function of the angles determining an orientation of direction of a shadow-picture observation relative to a normal to the plane of dislocation loop as well as to a Burgers vector. Therefore, angular dependences for prismatic and sliding loops differ from each other substantially. That allows using a shadow effect for diagnostics of dislocation loops in crystals.
