How old supergravity is: thirty five years or more?

Abstract

These notes is aimed at comparing two different approaches to theory of gravity with a fermionic gauge field, which possesses the invariance under special transformations called supersymmetry. One of these approaches is the approach by Ferrara-Freedman-Nieuwenhuizen-Deser-Zumino (FFNDZ) of 1976; the other one is that of Volkov-Soroka (VS) of 1974. The analysis is based on the standard concept of realizing Supergravity as a gauge theory for the super- Poincare group. We deliberately sacrifice the rigor of the proposed consideration in compare to the pioneering papers on D=4 N=1 Supergravity to make our presentation simple as much as possible. In effect we emphasize the differences between the above mentioned approaches. We keep out of making rigorous conclusions throughout the paper, and suggest the reader to get the own answer to the question posed in the title.

Метою цих нотаток є порівняння двох різних підходів до теорії гравітації з ферміонним калібровочним полем, що інваріантна щодо спеціальних перетворень, які одержали назву суперсиметрії. Одним з цих підходів є підхід Феррари, Фрідмана, Ньювенхойзена, Дезера і Зуміно 1976 року; іншим є підхід Волкова і Сороки, запропонований в 1974 році. Аналіз грунтується на стандартній реалізації супергравітації як калібровочної теорії для групи супер-Пуанкаре. Строгість розгляду, в порівнянні з піонерськими роботами з D=4 N=1 супергравітації, свідомо жертвується на користь максимального спрощення в поданні матеріалу. Наслідком цього є чітке висвітлення відмінностей між двома порівнюваними підходами. Нотатки не містять ніяких категоричних висновків, навпаки, читачеві пропонується отримати власну відповідь на питання, що фігурує в назві роботи.

Целью данных заметок является сравнение двух различных подходов к теории гравитации с фермионным калибровочным полем, обладающей инвариантностью относительно специальных преобразований, получивших название суперсимметрии. Одним из этих подходов является подход Феррары, Фридмана, Ньювенхойзена, Дезера и Зумино 1976 года; другим является подход Волкова и Сороки, предложенный в 1974 году. Анализ основывается на стандартной реализации супергравитации как калибровочной теории для группы супер-Пуанкаре. Строгость рассмотрения, по сравнению с пионерскими работами по D=4 N=1 супергравитации, сознательно жертвуется в пользу максимального упрощения в представлении материала. Следствием этого является четкое обозначение различий между двумя сравниваемыми подходами. Заметки не содержат никаких категорических выводов; напротив, читателю предлагается получить собственный ответ на вопрос, фигурирующий в названии работы.