Береговая зона моря как парагенетический ландшафтный комплекс: строение и основные особенности

Abstract

В строении береговой зоны моря как парагенетического ландшафтного комплекса (ПГЛК), наряду с наземной и водной частями, следует выделять по- перечную и продольную ландшафтные структуры, отражающие ее внутриком- плексные и межкомплексные связи. Береговая зона как ПГЛК характеризуется следующими особенностями: выполняет роль фокуса, где максимально скон- центрирована основная часть вещественно-энергетических взаимодействий и переносов; двунаправленностью системоформирующих вещественных пото- ков; пространственно-временной изменчивостью состояний ее ландшафтных комплексов; многообразием и высокой продуктивностью морских биоценозов, однообразием и дефектностью структуры – наземных.

У будові берегової зони моря як парагенетичного ландшафтного комплекса (ПГЛК), разом з наземною і водною частинами, слід виділяти подовжню і попе- речну ландшафтні структури, якi відображають міжкомплексні та внутрішньокомплексні зв'язки. Берегова зона як ПГЛК характеризується на- ступними особливостями: виконує роль фокусу, де максимально сконцентрова- на основна частина речовинний-енергетичних взаємодій і перенесень; двонаправленiстю системоформуючих речовинних потоків; просторово- часовою мінливістю станів її ландшафтних комплексів; різноманіттям і високою продуктивністю морських биоценозов, одноманітністю і дефектністю структури – наземних.

In the structure of a marine coastal zone considered as paragenetical land- scapes complexes (PGLC) along with terrestrial and aquatic parts the longitudinal and transversal landscape structures should be distinguished. The transversal land- scape structure describes intracomplex links between PGLC, longitudinal one mir- rors intercomplex links between adjacent landscape complexes. A marine coastal zone considered as PGLC has the following features: it plays the role of focus where the main part of matter-energetic interactions are concentrated; matter flows that forms PGLC are bidirectional; the state of landscape complexes varies in time and space; marine biocenoses have high diversity and productivity, terrestrial ones – low diversity and defectiveness.