Давньоруська історія на службі у київських церковних ієрархів середини – другої половини XVII ст.: політична риторика та статус митрополії

Abstract

Аналізується політична риторика київських церковних ієрархів після Переяслава 1654 р. Її характерними рисами були апеляції до давньоруського минулого, демонстрація унікальності Києва як «православного Сіону» й декларування історичного права московського царя на «київську спадщину Володимира». Використання цього риторичного арсеналу, котрий сформувався ще протягом 1620–1640-х рр., пояснюється спробами церковної еліти Гетьманщини обґрунтувати перед Москвою особливий статус Київської митрополії як сфери юрисдикції константинопольського патріарха.

The aim of this article is to analyse political rhetoric of the Kyivan church hierarchs after the council of Pereiaslav in 1654. This rhetoric appeals to the Old Rus’ past, demonstrates of the uniqueness of Kyiv as the “Orthodox Zion” and declarates the historical right of Muscovite tsar to the “Kyivan heritage of the prince Volodymyr”. Usage of such rhetorical repertoire, which was developed during 1620–1640, was determined by the attempts of the church elite of the Hetmanate to justify the separate status of the Kyivan Metropolitanate as the sphere of jurisdiction of the Patriarche of Constantinople.