Упродовж 11 років, від 1943 до 1954 рр., у СРСР існувала спеціальна міра покарання – каторжні роботи. Її було введено для покарання осіб, звинувачених
в особливо тяжких злочинах проти держави («фашистських злочинців і їх
пособників»). Для утримання засуджених до цієї міри покарання створювалися спеціальні каторжні відділки у виправно-трудових таборах, пізніше переважна більшість каторжників утримувалася у спеціально створених особливих таборах МВС СРСР. Умови утримання і праці цієї категорії в’язнів у
порівнянні з умовами утримання інших в’язнів ҐУЛАҐ були вкрай суворими,
нелюдськими, що призводило до високої захворюваності й смертності контингенту. Лише у 1954 р. каторжники у своєму правовому стані були прирівняні до інших в’язнів, а цей вид покарання було вилучено з радянського законодавства. Авторами статті вперше зроблено спробу комплексно висвітлити питання, пов’язані з каторгою у СРСР.
For 11 years (1943–1954) there was a special measure of punishment in the Soviet
Union – penal servitudes. It was introduced as the punishment of persons accused
of especially serious crimes against the state (Nazi criminals and their accomplices).
For the maintenance of this punishment measure prisoners there were created a
special convict departments in the labour camps, later the prevailing majority of
convicts contained in specially created especial camps of the Ministry of Internal
Affairs of the USSR. Conditions of the maintenance and work of this category of
prisoners, even in comparison with conditions of other GULAG’s prisoners, were
extremely severe and brutal that led to high disease and death rate of a contingent.
Only in 1954 convicts in the legal status have been equal to other prisoners, and this
kind of punishment has been withdrawn from the Soviet legislation. In this article
for the first time is made an attempt to take up questions connected with penal servitude in the USSR in complex.
