Статья посвящена анализу трех основных знаковых подсистем, из которых состоит изображение в романе Добычина: быта, религиозных обрядов и культурных знаков (литература сквозь призму иллюстративного материала). Повествование романа оказывается ориентированным не столько на интертекст, сколько на аудио-визуальный опыт главного героя. Культурные знаки семантизируются и десемантизируются повествователем, конструируя абсурдистский нарратив.
Стаття присвячена аналізу трьох основних знакових підсистем, що складають зображення в романі Добичіна: побут, релігійні обряди та культурні знаки (література крізь призму ілюстративного матеріалу). Оповідь в романі орієнтована не на інтертекст, а на сукупність аудіо-візуального досвіду оповідача. Культурни знаки семантизуються та десемантизуються, формуючи абсурдистський наратив.
The article is dedicated to the analysis of three main sign subsystems, that the image of Dobytchin’s novel is constructed of: the ones of everyday life, of religious ceremonies, of cultural signs (e.g. literature in the light of illustrations). The narrative is oriented not towards intertextualization, but towards narrator’s audio-visual experi ence. The cultural signs are desematicized and resemanticized, forming the absurdistic narration.