Улада непарушнасці і памяці: «старина» і яе трансфармацыя ў XV – першай трэці XVI ст.

Abstract

Стаття присвячена такому середньовічному феномену як старовина – одній із вищих релігійних, правових, соціальних, політичних і моральних цінностей, нормі і моделі поведінки, способу мислення і діяльності, одній із найважливіших категорій релігії, фактору соціального і майнового статусу, одному зі способів владарювання й управління, формі пам’яті. Робиться наступний висновок. Зі старовиною могли конкурувати тільки дуже привабливі нововведення – права, які були такими ж «добрими» з точки зору суспільного оцінювання, як і старовина. Це – права, які в історичних джерелах XV–XVI ст. так і називались «добрі», «добровільні», «як в Польщі». Переваги доброго християнського права підірвали абсолютний авторитет старовини, зруйнували уявлення про її вищу правову цінність. Ця якість була притаманна також і новим правам. Останні містили в собі потужний потенціал оновлення суспільства у напрямку лібералізації і гуманізації. Цілий ряд нововведень кваліфікувався не просто як «добрі» і «вільні» права, але й як «християнські» права. Дану кваліфікацію прав необхідно розглядати в культурному сенсі. Нові громадянські і майнові права ототожнювались із християнством, були органічною частиною християнської релігії, втілювали її.

Статья посвящена такому средневековому феномену как старина – одной из высших религиозных, правовых, социальных, политических и нравственных ценностей, норме и модели поведения, способу мышления и деятельности, одной из важнейших категорий религии, фактору социального и имущественного положения, одному из способов властвования и управления, форме памяти. Делается следующий вывод. Со стариной могли конкурировать только очень привлекательные новшества – права, которые были такими же «добрыми» с точки зрения общественной оценки, как и старина. Это – права, которые в исторических источниках XV–XVI вв. так и назывались «добрые», «добровольные», «как в Польше». Преимущества доброго христианского права подорвали абсолютный авторитет старины, разрушали представление об её высшей правовой ценности. Этим качеством стали обладать также и новые права. Последние содержали в себе мощный потенциал обновления общества в направлении либерализации и гумманизации. Целый ряд новшеств квалифицировался не просто как «добрые» и «вольные» права, но и как «христианские» права. Данную квалификацию прав необходимо рассматривать в культурном смысле. Новые гражданские и имущественные права отождествлялись с христианством, являлись органической частью христианской религии, воплощали её.

The article deal with such medieval phenomenon as «old ways», one of the higher religious, legal, social, economic, political and moral values, the norm and model of behaviour, the way of thinking and activity, one of the main categories of religion, the factor of social and a property status, one of the ways of domination and governments, the frame of memory. The following conclusion are made. Very attractive innovations could compete to old ways – the rights which were same «good» from the point of view of a public value, as old ways. These were the rights which in historical sources of the fifteenth–sixteenth centuries were named as «good», «free», «as in the Poland». Advantages of the good Christian right undermined absolute authority of olden old ways, destroyed imagination about its higher legal value. The new rights started to possess these quality too. They comprised powerful potential of updating of a society in a liberalisation and humanisation direction. Variety of innovations was qualified not only as «good» and «free» rights, but also as the «Christian» rights. It is necessary to consider the given qualification of the rights in cultural sense. New civil and property rights were identified with Christianity, were an organic part of Christian religion, embodied it.