Перехід від квантового до класичного перенесення заряду в плівках золота нанометрової товщини

Abstract

В умовах надвисокого вакууму вивчено електропровідність ультратонких плівок золота (товщиною d < 15 нм), нанесених на поверхню оплавленого полірованого скла та поверхню підшару ґерманію субатомової товщини. Результати експерименту трактовано в рамках сучасних теоретичних моделей квантового та класичного розмірних ефектів. Проаналізовано деякі недоліки наявних модельних уявлень, які не враховують особливостей будови реальних плівок металів, що не уможливлює досягнути надійного кількісного опису експериментальних даних.

В условиях сверхвысокого вакуума изучена электропроводность ультратонких плёнок золота (толщиной d < 15 нм), сформированных на поверхности оплавленного полированного стекла и поверхности подслоя германия субатомной толщины, предварительно нанесённого на поверхность стекла. Результаты эксперимента рассмотрены в рамках современных теоретических моделей квантового и классического размерных эффектов. Проанализированы некоторые недостатки имеющихся модельных представлений, которые не учитывают особенностей строения реальных плёнок металлов, что не позволяет достичь надёжного количественного описания экспериментальных данных.

Under high-vacuum conditions, the electrical conductivity of ultrathin gold films (the film thickness d < 15 nm) deposited on glass surface or on glass surface predeposited with germanium underlayer is investigated. Some difficulties of contemporary size-effect theories of electron-transport phenomenon are reviewed. If do not taking into account the peculiarities of real metal-films’ structure the unreliable comparison with experimental data were obtained.