Аналізується політика більшовицької влади в українському селі 20-х років ХХ ст.,
суть якої полягала в тому, що замість вільного продажу харчових продуктів і сировини
селяни змушені були в примусовому порядку майже все їстівне здавати державі.
Йдеться про нові радянські поняття – продрозкладка і продподаток. Указується
на причини, через які селяни не могли сповна виконати накладеної на селянські
господарства продрозкладки.
Уперше оприлюднені архівні матеріали, в яких ідеться про нові способи викачування
хлібних запасів у селян на користь держави: контрибуційні суди та обов’язкові трудові
повинності.
Уводяться до наукового обігу раніше не опубліковані документи про те, як влада
розгортала справжні економічні репресії на селі, як і ким здійснювалися арешти тих
селян, хто не спроможний був оплатити накладені високі податки.
Анализируется политика большевицкой власти по отношению к украинскому
селу. Речь идет о продразверстке, продналоге. Впервые вводятся в оборот архивные
документы о том, как власть разворачивала настоящие экономические репрессии
на селе и внедряла новые формы выкачивания хлебных запасав у крестьян:
контрибуционные суды и трудовые обязательства.
Bilshovik policy in a Ukrainian village in the 20s of the XXth century is analysed. The essence
of this policy lied in the fact that instead of free sale of food products and agricultural
raw materials peasants had to hand that over to the state. The article deals with new soviet
notions - prodroskladka and product contribution. The reasons due to which peasants could
not fulfill that contribution are shown.
The archive data show the ways soviet power used to extort provisions from peasants:
contributory courts and obligatory working duties.
Unknown before documents about the ways peasants were punished like economic repressions,
arrests; who were those arresting peasants for not being able to fulfill contributions are introduced.
