У статті розглядаються цільові настанови теорії політичної модернізації і робиться висновок щодо неможливості використання загальних рекомендацій теорії для жодної країни в конкретиці її проблем.
У статті здійснюється спроба розкрити обумовленість і заданість функціональних пріоритетів у діяльності політичного лідера під впливом різноякісного соціального середовища.