Обґрунтовується теза про те, що законотворча політика є особливим напрямом правової політики; містяться деякі міркування відносно співвідношення понять «законодавча політика» та «законотворча політика».
Визначено основні шляхи підвищення ефективності правової політики як особливого
напряму державної політики, з’ясовано місце у цих процесах законотворчості.