Использование осадочных пород для определения напряженности древнего геомагнитного поля

Abstract

Узагальнено результати досліджень залежності орієнтаційної залишкової намагніченості штучних і природних морських опадів від умов, в яких вони утворювалися. Сформульовано вимоги до магнітних властивостей зразків та процедури переосаждення під час визначення напруженості давнього магнітного поля. Встановлено, що глибина і кліматична зона, в якій формувалися опади, не впливають на результати визначення напруженості геомагнітного поля. Наведено результати апробації методики визначення напруженості давнього геомагнітного поля (із застосуванням переосаждення) на сучасних осадах. Напруженість магнітного поля, в якому відбувалось опадонакопичення, може бути визначена з точністю 16—20 %. Зіставлено середні значення палеонапруженості пізньої та ранньої крейди, пізньої юри, тріасу, пермі, пізнього та раннього карбону, отриманих за осадовими і термонамагніченими породами. Показано, що осадові й термонамагнічені породи дають однакове уявлення про зміни палеонапруженості. На основі дослідження сучасних і давніх морських алевритових сіроколірних осадів запропоновано новий спосіб визначення абсолютних значень палеонапруженісті, в якому не використовують переосаждення.

The results of investigations of the orientational remanent magnetization of artificial and natural marine sediments depending on the conditions in which their formation took place are synthesized. Requirements to magnetic properties of samples and the procedure of their redeposition while determining the ancient magnetic field intensity have been formulated. It is shown that the depth and climatic zone in which deposits were formed do not affect the results of determination of geomagnetic field intensity. Results of the method examination of the ancient geomagnetic field intensity determination (using re-sedimentation) on contemporary sediments are presented. The intensity of the magnetic field in which sedimentation occurred can be determined with (16—20) % accuracy. The comparison of the average values of the paleointensity of the Late Cretaceous, Early Cretaceous, Late Jurassic, Triassic, Permian, Late and Early Carboniferous obtained on sedimentary and thermomagnetized rocks has been made. It is shown that the sedimentary and thermomagnetized rocks give equal concept on changes of the paleointensity. Based on the study of modern and ancient marine aleurite grey-colored deposits a new method has been proposed for determining the absolute values of the paleointensity in which re-deposition is not used.

Обобщены результаты исследований зависимости ориентационной остаточной намагниченности искусственных и естественных морских осадков от условий, в которых происходило их образование. Сформулированы требования к магнитным свойствам образцов и процедуре проведения переосаждения при определении напряженности древнего магнитного поля. Устанновлено, что глубина и климатическая зона, в которой формировались отложения, не влияют на результаты определения напряженности геомагнитного поля. Приведены результаты апробации методики определения напряженности древнего геомагнитного поля (с применением переосаждения) на современных осадках. Напряженность магнитного поля, в котором происходило осадконакопление, может быть определена с точностью 16-20%. Сопоставлены средние значения палеонапряженности позднего и раннего мела, поздней юры, триаса, перми, позднего и раннего карбона, полученные по осадочным и термонамагниченным породам. Показано, что осадочные и термонамагниченные породы дают одинаковое представление об изменениях палеонапряженности. На основе исследования современных и древних морских алевритовых сероцветных отложений предложен новый способ определения абсолютных значений палеонапряженности, в котором не используется переосаждение.