New Concept of Sustainability and Scandinavian Countries’ Sustainable Development Policy

Abstract

This paper is to answer the question: how effective has the Scandinavian countries’ sustainable development policy based on the new concept of sustainability been? At its first part it is given a brief overview of sustainability concept new vision evolution. Then the basic peculiarities of modern Nordic countries’ policy are determined, which is mostly focused on the following directions: decreasing of anthropological burden on the environment, the control of ecological standards maintenance in enterprises activity and increasing the level of energy saving due to the new innovative technologies introduction. The key part of the research is devoted to the policy results justification. For this purpose the basic indicators of economic and social development are analyzed in dynamic from the starting point of Scandinavian Countries’ Sustainable Development Policy (from 1974 and till now). Moreover, they are compared with the world and the European Union average to show the visible progress and the effectiveness of the policy. Being among thirty leaders in the world ratings (Global Competitiveness Index Rating, Human Development Index Rating and Environmental Performance Index Rating) Scandinavian countries demonstrate today strong positions in the world economy and confirm in a better way the right priorities of their policy.

В даній роботі була здійснена спроба отримати відповідь на запитання: наскільки є ефективною політика сталого розвитку країн Скандинавії, що заснована на новому баченні сталості? В першій частині роботи було опрацьовано еволюцію концепції сталості, надалі було визначено ключові особливості сучасної політики країн північної Європи, яка зорієнтована переважно на реалізацію наступних напрямів: зменшення антропогенного навантаження на навколишнє середовище, контроль за дотриманням екологічних стандартів в діяльності підприємств та підвищення рівня енергозбереження за рахунок впровадження нових інноваційних технологій. Основна частина роботи присвяченавизначенню результатів політики. З цією метою базові економічні та соціальні показники було проаналізовано в динаміці з початку реалізації політики сталого розвитку країн Скандинавії (з 1974 р. по теперішній час). Окрім цього, щоб продемонструвати наочний прогрес та ефективність політики, проводилось їх порівняння з середнім рівнем в світі та серед країн Європейського Союзу. Перебуваючи серед тридцяти країн лідерів світових рейтингів (індекс глобальної конкурентоспроможності, індекс людського розвитку та індекс ставлення до навколишнього середовища), скандинавські країни займають сьогодні значні позиції в світовій економіці, таким чином підтверджуючи вірність обраних пріоритетів розвитку.

В данной работе предпринята попытка нахождения ответа на вопрос: насколько эффективна политика устойчивого развития стран Скандинавии, основанная на новом видении устойчивости? В первой части работы проводится обзор эволюции концепции устойчивости, далее определяются ключевые особенности современной политики северных стран, которая в большей степени ориентирована на реализацию следующих направлений: уменьшение антропогенной нагрузки на окружающую среду, контроль соблюдения экологических стандартов в деятельности предприятий и повышение уровня энергосбережения за счет использования новых инновационных технологий. Основная часть работы посвящена определению результатов политики. С этой целью базовые экономические и социальные показатели анализируются в динамике с начала реализации политики устойчивого развития стран Скандинавии (с 1974 г. по нынешнее время). Кроме этого, чтобы продемонстрировать видимый прогресс и эффективность политики, проводится их сравнение с мировым средним уровнем и средним уровнем стран Европейского Союза. Будучи в тридцатке лидеров мировых рейтингов (индекс глобальной конкурентоспособности, индекс человеческого развития и индекс отношения к окружающей среде) скандинавские страны занимают сегодня серьезные позиции в мировой экономике, тем самым подтверждая правильность приоритетов их развития.