Роль поверхностного кислорода в процессах структуро- образования нанопорошковых дисперсных систем на основе диоксида циркония

Abstract

В рамках теории коагуляции лиофильных коллоидных систем на основе данных электронной микроскопии (ТЭМ), рентгеноструктурного анализа (РСА), ИК-фурье-спектроскопии (FTIR) и метода БЭТ (на основе теории Брунауэра, Эммета и Теллера) показано, что сорбированный кислород в нанопорошках диоксида циркония способствует разобщению наночастиц в нормальных условиях (контакты коагуляционного типа) и снижает уплотняемость (способствует коагуляции) в условиях высокого гидростатического давления (ВГД).

У рамках теорії коаґуляції ліофільних кольоїдних систем на основі даних електронної мікроскопії (ТЕМ), рентґеноструктурної аналізи (РСА), ІЧ- Фур’є-спектроскопії (FTIR) і методи БЕТ (на основі теорії Брунауера, Еммета й Теллера) показано, що сорбований кисень у нанопорошках діоксиду цирконію сприяє роз’єднанню наночастинок у нормальних умовах (контакти коаґуляційного типу) і знижує ущільнення (сприяє коаґуляції) в умовах високого гідростатичного тиску (ВГТ).

As shown within the scope of the theory of lyophilic colloid systems coagulation and using the methods of transmission electron microscopy, X-ray analysis, FTIR, and BET theory, the retained oxygen promotes uncoupling of zirconia nanoparticles under normal conditions and reduces their compactibility under high-pressure conditions.