Аміноалкілнафталіміди як противірусні та інтерфероніндукуючі агенти. Синтез і властивості

Abstract

Вірусні інфекції (СНІД, гепатит С, ГРВІ та інші) є серйозною небезпекою для життя та здоров’я людини і завдають значних соціальних та економічних збитків. Раніше було показано перспективність пошуку противірусних препаратів широкого спектра дії серед планарних карбо- та гетероциклічних сполук, здатних до інтеркаляції в нуклеїнові кислоти. В експериментах in vitro нами вперше показано, що похідні незаміщеного в ядро нафталіміду виявляють противірусну та інтерфероніндукуючу активність, вищу від активності аміксину за помірної цитотоксичності. Морфолінвмісні нафталіміди відібрано для розширеного передклінічного дослідження.

Viral infections and epidemies are currently among the most severe factors of human mortality. HIV, hepatitis (A, B, C), acute respiratory infections including influenza and SARS are only the most mentioned examples. Given the rate of viral mutability and high risk of the new virus species appearing, developing of the effective antivirals is extremely actual. Ribavirin, arbidol, amizon, CMA (as cycloferon or neovir) and amixine (tilorone) may be referred as such drugs. The last one seems as the most perspective as capable of interferon inducing activity, indirect antiviral action, immunomodulation, and some other activities. No side effects’ are observed under therapeutics doses. These drugs DNA and RNA intercalation ability was speculated as a start point of their action. Multiple mechanisms of antiviral activity (see the title) permitted us to postulate amixine as a polymodal antiviral drug. Thus, if intercalation really plays the main role in the amixine activities, any intercalator containing positively charged side chain should demonstrate similar antiviral and interferon inducing activity. Naphthalimides unsubstituted in the ring are attractive candidates because of proved intercalation ability and low cytotoxicity.