Суспільно-політична криза в ЗУНР у першій половині 1919 р.

Abstract

Весною 1919 р. у Західно-Українській Народній Республіці на фоні погіршення життєвих умов населення (нестачі продовольства, руйнації житла, поширення епідемій) через корупцію серед посадових осіб взаємини більшої частини селян з національною адміністрацією значно погіршилися. Цивільне населення не здійснювало масових акцій непокори, натомість у середовищі війська такі про- яви загрожували самому існуванню ЗУНР. Серйозною проблемою для реалізації проекту національної держави стала соціальна поляризація серед західноукраїнського руху. В умовах світоглядних змін і ліворадикальних впливів, яких зазнали усі верстви населення після початку Першої світової війни, відсутність консолідації різних верств української спільноти стала однією з причин поразки ЗУНР в українсько-польській війні.

In the spring of 1919, in the West Ukrainian People’s Republic due to the deteriorating living conditions (food shortage, destruction of housing, the spread of epidemics) because of corruption of officials the relationships between the most part of the villagers and national administration became worse. If civilian hadn’t been making any mass actions of disobedience, than such actions inside the army would have threatened the very existence of the West Ukrainian People’s Republic. The social polarization among the western movement became a serious problem for the realization of the national state project. The problem of consolidation of various strata of the Ukrainian community was one of the reasons of defeat of ZUNR in the Ukrainian Polish war, in the terms of outlook changes and radical impacts suffered by masses after the beginning of World War I