Олесь Гончар – мариніст

Abstract

У статті доводиться теза про те, що Олесь Гончар є письменником-мариністом. Автор простежує своєрідність мариністики прозаїка та її художньо-функціональне призначення. Об’єктами дослідження стали тексти великої, середньої та малої прози, зокрема романи “Берег любові”, “Тронка”, “Людина і зброя”, “Циклон”, повісті “Бригантина”, “Щоб світився вогник”, новели та оповідання “Спогад про океан”, “Берег його дитинства”, “На косі”, “З тихих ночей”, “Тихі води”, “Пізнє прозріння” тощо.

В статье доказывается тезис о том, что Олесь Гончар является писателем-маринистом. Автор прослеживает своеобразие маринистики прозаика и её художественно-функциональное назначение. Объектами исследования стали тексты большой, средней и малой прозы, в частности романы “Берег любові”, “Тронка”, “Людина і зброя”, “Циклон”, повести “Бригантина”, “Щоб світився вогник”, новеллы и рассказы “Спогад про океан”, “Берег його дитинства”, “На косі”, “З тихих ночей”, “Тихі води”, “Пізнє прозріння” и др.

Іn the article the thesis, that Oles’ Honchar is a marine writer is proved. The author observes the peculiarities of prosaic marine compositions and its artistically-functional purposes. The objects of the research include such texts of a big, medial and small prose, in particular novels “The Shore of Love”, “Tronka”, “Man and Arm”, “Cyclone”, tales “Brigantine”, “For the Light Gleaming” and stories “The Memory About the Ocean”, “On the Spit”, “From the Quiet Nights”, “The Quite Waters”, “The Late Enlightment” etc.