Розвиток ідей В.І. Вернадського в новітній економічній науці

Abstract

Сьогоднішня еколого-економічна криза зумовлена насамперед нездатністю економічної науки вирішувати нові завдання, пов’язані з формуванням екологічно збалансованої економіки та визначенням цінності послуг природного капіталу. Така ситуація потребує обґрунтування трансдисциплінарної методології дослідження складних природогосподарських процесів, що відбуваються в економіці, використовуючи вчення В.І. Вернадського, 150-річчя якого науковий світ відзначатиме цього року. Автор пропонує свій підхід до вирішення цих проблем. У статті досліджено теоретико-методологічні аспекти формування екологічно збалансованої економіки. Визначено зміст основних категорій і тотожностей просторово-економічного аналізу екологічно збалансованого природокористування. Розглянуто теоретичні засади ноосферної моделі екологічно збалансованого розвитку та її функції в економіці. Обґрунтовано нові методологічні підходи до визначення індикаторів збереження та споживання природного капіталу.

В статье исследованы теоретико-методологические проблемы формирования экологически сбалансированной экономики, базирующейся на трансдисциплинарных подходах, исходя из учения В. Вернадского. Определено содержание основных категорий и тождеств пространственно-экономического анализа экологически сбалансированного природопользования. Рассмотрены теоретические аспекты ноосферной модели экологически устойчивого развития и её функции в экономике. Обоснованы новые методологические подходы к определению индикаторов сохранения и потребления природного капитала.

Based on Volodymyr Vernadsky’s teachings, theoretical and methodological problems of environmentally sustainable economy formation, guided by transdisciplinary approaches, are considered. Basic categories and identities of spatial economic analysis of sustainable nature use are defined. The theoretical aspects of the noosphere model of environmentally sustainable development and its function in the economy are studied. New methodological approaches to the indicators of natural capital conservation are justified.