Явище плеоназму в українському синтаксисі

Abstract

Статтю присвячено функціонуванню плеоназму в українській мові, що як досить частотне явище є проявом дії закону мовної надмірності. Запропоновано широкий погляд на плеоназм, який охоплює вживання семантично суміжних, синонімічних, тотожних слів, а також усі різновиди повторення: редуплікацію, діафору, анафору, епіфору. Систематизовано різновиди обов’язкового та факультативного плеоназму. Полісиндетон визначено як різновид плеоназму, що полягає у повторенні однакових сполучників, часток, прийменників. Зроблено висновок про те, що вживання тих самих слів, сполук слів, що є виявом плеоназму, завжди сигналізує про синтаксичну неповноту й синтаксичну складність речення.

The article provides a comprehensive analysis of pleonasm as stylistic and syntactic category. Pleonasm was defined as a phenomenon that is caused according to the rule of linguistic redundancy. A broad view of pleonasm has been proposed that unites not only the usage of synonyms or semantically close words, but also anaphora, diaphora, epiphora, polysyndeton. The types of grammatical pleonasms and facultative pleonasms have been classified. Polysyndeton has been defined as a variety of pleonasm that is the repetition of identical conjunctions, particles, and prepositions. The author came to the conclusion that the usage of the same words or word combinations is always bound with syntactic omission and complex sentence.