М.В. Гоголь і Шевченко в дискурсі філософії самотності

Abstract

У статті розглянуто філософсько-антропологічний феномен самотності у житті і творчості самобутніх представників української духовно-культурної традиції – М.В. Гоголя й Т.Г. Шевченка. Розкрито причини виникнення самотності, проаналізовано її форми. Показано, що духовна криза письменників, яка співпала з кризою середніх років (середини життя), спонукала до підсилення їх внутрішньої самотності. З’ясовано наслідки впливу самотності на життя й творчість цих митців.

В статье рассмотрен философско-антропологический феномен одиночества в жизни и творчестве самобытных представителей украинской духовно-культурной традиции – Н.В. Гоголя и Т.Г. Шевченко. Раскрыты причины возникновения одиночества, проанализированы его формы. Показано, что духовный кризис писателей, который совпал с кризисом средних лет (середины жизни), способствовал усилению их внутреннего одиночества. Выяснены последствия влияния одиночества на жизнь и творчество этих писателей.

This article is about philosophically-anthropologic phenomena of loneliness in M.V. Gogol’s and T.G. Shevchenko’s lives and literary activity. They are well known as representatives of Ukrainian cultural and intellectual tradition. There were defined the reasons of loneliness origin and its forms were analyzed. It is shown that the spiritual crisis of writers, that coincided with the crisis of middle age, induced them to stronger inner loneleness. The author cleared up the consequences of loneliness influence on these writers’ lives and literary activity.