Особливості антирелігійної пропаганди 1920-х років та її альтернативи

Abstract

У статті розглядаються характерні особливості одного з напрямів державної політики 1920-х років у галузі релігії — антирелігійної пропаганди. Її форми і методи характеризувалися низькою культурою, нетолерантністю, екстремізмом і супроводжувалися ексцесами на ґрунті порушення права свободи совісті. Некомпетентність кадрів зумовлювала мінімальну ефективність заходів антирелігійної пропаганди досліджуваного періоду.

В статье рассматриваются характерные особенности одного из направлений государственной политики 20-х годов в области религии — антирелигиозной пропаганды. Её формы и методы характеризовались низкой культурой, нетолерантностью, экстремизмом и сопровождались эксцессами на почве нарушения права свободы совести. Некомпетентность кадров обуславливала минимальную эффективность мероприятий антирелигиозной пропаганды этого периода.

The article focuses on the study of the peculiarities of antireligious propaganda as one of the directions of the state policy in the domain of religion in the 20-ies of the ХХ c. Its forms and methods were characterized by the low level of culture, absence of tolerance, extremism, and were accompanied with the violation of liberty of conscience. The incompetence of the functionaries led to the minimal effectiveness of antireligious measures of this period.