Політичні дискусії епохи "холодної війни" на V Асамблеї Всесвітньої ради церков у Найробі (1975)

Abstract

Мета статті – проаналізувати тематику, напрями та характер політичних дискусій, які відбувалися між делегаціями V Асамблеї Всесвітньої ради церков у Найробі; розкрити проблему використання міжнародних релігійних організацій як платформи протистояння епохи «холодної війни»; визначити роль РПЦ (МП) в організації та проведенні Асамблеї, її позиції в контексті політичних дискусій; проаналізувати трансляцію прорадянських наративів крізь міжнародні релігійні інституції. Методологія дослідження. Автор вивчав проблему крізь призму традиційних історичних підходів (історико-тематичного та історико-хронологічного), використовувалися загальноісторичні (історико-порівняльний, історико-типологічний, історико-системний) та загальнонаукові методи (аналіз, синтез). Наукова новизна. У статті автор уперше в українській історіографії пропонує подивитися на актуальні глобальні питання 70-х рр. ХХ ст. з погляду світових тенденцій та наративів епохи «холодної війни» крізь призму документів християнських міжнародних організацій, а саме V Асамблеї ВРЦ. Висновки: V Асамблея Всесвітньої ради церков у Найробі (23 листопада – 5 грудня 1975 р.) була маркерною подією міжнародного масштабу, вона продемонструвала всьому світові погляд на глобальні політичні питання крізь призму християнських конфесій та деномінацій. Резолюції засудили «холодну війну», прискорення темпів мілітаризації у світовому вимірі, порушення прав та свобод, критикували дії СРСР і США за використання третіх країн для розгортання театру протистояння. Християнські конфесії, різні за догмами та ідеями, виступили єдиним монолітним актором на міжнародній арені. Між тим, Найробійська асамблея наочно надала приклад ефективності використання Церкви як інструменту для лобіювання зовнішньополітичних цілей та доктрин різних ідеологічних режимів. ВРЦ показала себе з полярних позицій: з одного боку, як антимілітаристську, неупереджену, мирну, правозахисну організацію, з іншого – у її резолюціях та рішеннях простежується вплив країн «соціалістичного табору». У свою чергу, РПЦ (МП) до 1975 р. виглядала нехай як повністю політично заангажована, залежна та керована структура, але й як міцний авторитетний міжнародний актор. Вона пройшла показовий шлях і довела ефективність стратегічних рішень та ставок, які на неї робило радянське керівництво, що вплинуло на перебіг «холодної війни» в релігійній сфері.

The purpose of the article is to analyze the topics, directions and nature of political discussions that took place between delegations of the V Assembly of the World Council of Churches in Nairobi; to reveal the problem of using international religious organizations as a platform for confrontation of the Cold War era; to determine the role of the Russian Orthodox Church (Moscow Patriarchate) in organizing and holding the Assembly, its position in the context of political discussions; to analyze the transmission of pro-Soviet narratives through international religious institutions. Research methodology. The author studied the problem through the prism of traditional historical approaches (historical-thematic and historical-chronological), used general historical (historical-comparative, historical-typological, historical-systemic) and general scientific methods (analysis, synthesis). Scientific novelty. In the article the author for the first time in Ukrainian historiography proposes to look at current global issues of the 1970s from the perspective of global trends and narratives of the Cold War era through the prism of documents of Christian international organizations, namely the V Assembly of the WCC. Conclusions: the V Assembly of the World Council of Churches in Nairobi (November 23 – December 5, 1975) was a landmark event of an international scale, demonstrating to the whole world a view of global political issues through the prism of Christian confessions and denominations. The resolutions condemned the «cold war», the acceleration of the pace of militarization in the global dimension, the violation of rights and freedoms, criticized actions of the USSR and the USA for using third countries to deploy the theater of confrontation. Christian denominations, different in dogmas and ideas, acted as a single monolithic actor in the international arena. Meanwhile, the Nairobi Assembly clearly provided an example of the effectiveness of using the church as a tool for lobbying foreign policy goals and doctrines of various ideological regimes. ROC showed itself from polar positions: on the one hand, as an anti-militaristic, impartial, peaceful, human rights organization, on the other hand, the influence of the countries of the «socialist camp» can be traced in its resolutions and decisions. In turn, the Russian Orthodox Church (MP) before 1975 looked not only as a fully politically engaged, dependent and controlled structure, but also as a strong and authoritative international actor. It went through a demonstrative path and proved the effectiveness of strategic decisions and bets placed on it by the Soviet leadership, which influenced the course of the «Cold War» in the religious sphere.