Менська сотня у другій половині XVIII ст.: територія та природно-географічний потенціал

Abstract

Пропоноване дослідження має на меті простежити процеси колонізації на теренах Менської сотні у другій половині XVIII ст. та вплив природно-географічного фактору на господарську діяльність жителів населених пунктів. Методологічно стаття спирається на поєднання регіонального та мікроісторичного підходів. За допомогою історико-генетичного та історико-порівняльного методів проаналізовано зміни в адміністративному статусі населених пунктів, особливості їхнього розташування та можливості природних ресурсів навколишніх територій щодо ведення господарської діяльності. Наукова новизна дослідження пов’язана із залученням до наукового обігу інформації про географічні умови, наявність, розподіл земельних та інших природних ресурсів на території сотні, що міститься в матеріалах Генерального опису Лівобережної України 1765–1769 рр. та Опису Новгород-Сіверського намісництва 1781 р. Висновки. Автор простежив зміни у кількісному складі населених пунктів сотні, що відбулись у XVIII ст., зокрема, внаслідок зростання чисельності хуторів та еволюції характеру колонізації. Якщо в XVII cт. цей процес проходив у формі заселення порожніх територій, то у XVIII cт. акцент змістився на освоєння земель з метою ведення сільського господарства, промислів тощо. Безпосередній вплив на господарське життя сотні справляло її розташування фактично на межі Лісостепу та Полісся. Основна перевага для більшості жителів сотні полягала в її місцезнаходженні в межах Сосницького степка ‒ території з родючими чорноземами, придатними для вирощування зернових культур, городництва, садівництва тощо. Завдяки цьому Менська сотня стала одним із відомих осередків вирощування тютюну в регіоні. Водночас жителі північної частини сотні через нестачу родючих земель покривали свої потреби з продажу будівельного лісу, дров та виробів з дерева.

The proposed study aims to trace the processes of colonization on the territory of the Mena sotnia in the second half of the 18th c., the influence of the natural and geographical factor on the economic activity of the inhabitants of the settlements. Methodologically, the article is based on a combination of regional and microhistorical approaches. With the help of historical-genetic and historical-comparative methods, the changes in the administrative status of settlements, the peculiarities of their location and the possibilities of natural resources of the surrounding territories for conducting economic activities were analyzed. The scientific novelty of the study is related to the inclusion in the scientific circulation of information about geographical conditions, availability, distribution of land and other natural resources on the territory of the sotnia, which is contained in the materials of the General Description of The Left Bank Ukraine 1765– 1769 and the Description of the Novgorod-Siverskyi Governorate of 1781. Conclusions. The author traces changes in the quantitative composition of sotnias settlements that took place in the 18th c. in particular due to the increase in the number of farms. In connection with this, there were also changes in the nature of colonization. If in 17th c. this process took place in the form of settlement of empty territories, then in the 18th c. the emphasis shifted to land development for the purpose of agriculture, industries, etc. Its location, in fact, on the border of the Forest-Steppe and Polissia, had a direct impact on the economic life of the sotnia. The main advantage for the majority of the residents of the sotnia was its location within the Sosnytsky Steppe ‒ an area with fertile black soil, suitable for growing grain crops, horticulture, etc. Thanks to this, the Mena Sotnia became one of the famous centers of tobacco cultivation in the region. At the same time, residents of the northern part of the sotnia, due to the lack of fertile land, covered their needs by selling timber, firewood, and wood products.