Карбоноємність промисловості України: поточний стан і форсайтинг

Abstract

У рамках оцінювання поточної карбоноємності та форсайту перспектив декарбонізації промисловості України визначено найбільш вуглецевоємні (визначально утворюють значний карбоновий слід) та карбоново-вразливі (демонструють найвищі темпи зростання карбоноємності з часом) сектори. Обґрунтовано, що переробна промисловість, сільське гос¬подарство, транспорт та енергетика, яким притаманні обидві негативні характеристики, мають найбільше конкурентне значення для ВВП України та є найбільш перспективними галузями для пріоритетного розвитку. Визначено, що протягом 1990-2020 рр. карбоноємність ВВП України є вищою за середньосвітовий та європейський рівні, незважаючи на певні сприятливі тенденції останніх років. Станом на 2022 р. карбоновий слід промисловості України не перевищує встановлену квоту, проте при збереженні існуючих тенденцій вона може бути вичерпана у 2040 р. При цьому повільний прогрес декарбонізації енергетичного сектору України, спадна динаміка створення доданої вартості у промисловості, слабка мотивуюча роль екологічних податків і низька інвестиційна активність у промисловості не забезпечують сприятливих передумов для ефективної декарбонізації та цифровізації промислового комплексу. Виявлені позитивні тенденції скорочення карбоноємності зумовлені деструк¬тивними в довгостроковій перспективі явищами (деіндустріалізацією економіки та економічною стагнацією внаслідок пандемії) та мають тимчасовий характер. Відповідно до базового сценарію декарбонізації промисловості України (збереження поточних тенденцій і явищ) очікується вичерпання національної квоти на емісію парникових газів у 2040 р., подальша деіндустріалізація економіки, збільшення техно-логічних розривів із розвинутими країнами світу та зростання конкурентної вразливості вітчизняних товаровиробників-експортерів. Оптимістичний сценарій передбачає успішну декарбонізацію та цифровізацію технологічного укладу промислового комплексу. Його реалізація забезпечує досягнення «вуглецевої нейтральності» економіки у 2060 р., а також інших цільових індикаторів та якіс¬них змін, запланованих в офіційних державних стратегіях екологічної політики й економічного розвитку на 2030 р. Проте втілення цього сценарію потребує значного посилення інноваційної активності – на рівні результатів низьковуглецевих лідерів ЄС, які прийняли підвищені зобов'язання щодо досягнення «вуглецевої нейтральності». Ключовою перед¬умовою реалізації оптимістичного сценарію є участь України у міжнародних проєктах щодо запобігання зміні клімату.

В рамках оценки текущей карбоноёмкости и форсайта перспектив декарбонизации промышленности Украины определены наиболее углеродоёмкие (изначально создающие значительный карбоновый след) и карбоново-уязвимые (демонстрирующие наибольшие темпы прироста карбоноёмкости со временем) промышленные секторы. Обосновано, что перерабатывающая промышленность, сельское хозяйство, транспорт и энергетика, обладающие этими двумя негативными характеристиками, имеют наибольшее конкурентное значение для ВВП Украины и являются наиболее перспективными отраслями для приоритетного развития. Определено, что на протяжении 1990-2020 гг. карбоноёмкость ВВП Украины превышает среднемировой и общеевропейский уровни, несмотря на определенные благоприятные тенденции снижения техногенной нагрузки последних лет. По состоянию на 2022 г. карбоновый след промышленности Украины не превышает установленной квоты, однако при сохранении существующих тенденций она может быть исчерпана в 2040 г. При этом медленный прогресс декарбонизации энергетического сектора Украины, нисходящая динамика создания добавленной стоимости в промышленности, слабая мотивирующая роль экологических налогов и низкая инвестиционная активность промышленности не обеспечивают благоприятных предпосылок для эффективной декарбонизации и цифровизации промышленного комплекса. Выявленные положительные тенденции сокращения карбоноемкости обусловлены деструктивными в долгосрочной перспективе явлениями (деиндустриализация экономики и экономическая стагнация вследствие пандемии) и носят временный характер, сохраняя риски увеличения эмиссии парниковых газов на докризисные уровни при сохранении текущего технологического уклада. Согласно базовому сценарию декарбонизации промышленности Украины (сохранение текущих тенденций и явлений) ожидается исчерпание национальной квоты на эмиссию парниковых газов в 2040 г., дальнейшая деиндустриализация экономики, увеличение технологических разрывов с развитыми странами мира и рост конкурентной уязвимости отечественных товаропроизводителей-экспортёров. Оптимистический сценарий предполагает успешную декарбонизацию и цифровизацию технологического уклада промышленного комплекса. Его реализация обеспечивает достижение «углеродной нейтральности» экономики в 2060 г., а также других целевых индикаторов и качественных изменений, запланированных в официальных государст¬венных стратегиях экологической политики и экономического развития на 2030 г. Однако воплощение этого сценария требует значительного усиления инновационной активности – на уровне результатов низкоуглеродистых лидеров ЕС, принявших на себя повышенные обязательства по достижению «углеродной нейтральности». Ключевым условием реализации оптимистического сценария является участие Украины в международных проектах по предотвращению изменения климата.

As part of the current carbon intensity assessment and foresight of the prospects for the decarbonization of the Ukrainian industry, the most carbon-intensive (initially creating a significant carbon footprint) and carbon-vulnerable (showing the highest growth rates of carbon intensity over time) industrial sectors were identified. It is substantiated that the processing industry, agriculture, transport and energy, which have both of the above negative characteristics, are of the greatest competitive importance for Ukrainian GDP and are the most promising sectors for priority development. It is defined that for the period 1990-2020 the carbon intensity of Ukrainian GDP exceeds the global and European average levels, despite certain favorable trends in reducing the greenhouse gas emissions in recent years. As of 2022 the carbon footprint of the Ukrainian industry does not exceed the established quota. However, if current trends continue, it may be exhausted by 2040. At the same time, slow progress in the decarbonization of the Ukrainian energy sector, downward dynamics of the value added in industry, a weak motivating role of environmental taxes and low investment activity of industry do not provide favorable prerequisites for effective decarbonization and digitalization of the industrial complex. The established positive trends in the reduction of carbon intensity are due to destructive phenomena in the long term (deindustrialization of the economy and economic stagnation due to the pandemic) and are temporary in nature, while maintaining the risks of increasing greenhouse gas emissions to pre-crisis levels in case of maintaining the current technological order. According to the basic scenario of the decarbonization of the Ukrainian industry (preservation of current trends and phenomena), an exhaustion of the national quota for greenhouse gas emissions by 2040, further deindustrialization of the economy, an increase in technological gaps with the developed countries of the world and an aggravate in the competitive vulnerability of national exporters are expected. The optimistic scenario assumes successful decarbonization and digitalization of the technological structure of the industrial complex. Its implementation ensures the achievement of "carbon neutrality" of the economy in 2060 and the achievement of other target indicators and qualitative changes planned in the official state strategies for environmental policy and economic development for 2030. However, it requires a significant increase in innovative activity – at the level of results of low-carbon EU-27 leaders, which has taken on heightened commitments to achieve "carbon neutrality". The key condition for the implementation of the optimistic scenario is the participation of Ukraine in international projects to prevent climate change.