Лексико-семантична парадигма поняття ТИША у мовотворчості Лесі Українки

Abstract

У статті на прикладі поняття тиша як одного з фундаментальних засад людського існування, що охоплює характеристики буття, часу, руху, проаналізовано розгортання контекстуальних лексико-семантичних і стилістичних відтінків слова у мовотворчості Лесі Українки. Ураховуючи загальномовні лексикографічні тлумачення лексеми, простежено розширення її семантичного потенціалу у поетичних текстах, показано формування позитивноемоційної і негативноемоційної значеннєвих парадигм. Позитивноемоційна шкала об’єднує семи «спокою», «надії», а негативнооцінна – семи ‘неспокій’, ‘біль’, ‘сум’, ‘громадянська бездіяльність’. Позитивноемоційну парадигму створюють переважно образи природи, а негативнооцінну – філософсько-психологічне осмислення душевного стану людини на зламі ХІХ – початку ХХ ст. в проєкції на самовираження української національної ідентичності. Наголошено на лексико-стилістичних індивідуально-авторських особливостях у зображенні природного і чуттєвого стану тиші. Поліфункціональність мовних засобів поняття тиша корелює із психічним станом людини, її позитивними і негативними емоціями, екзистенційною налаштованістю.

The article uses the concept of silence as one of the fundamental principles of human existence, which covers the characteristics of being, time, movement, analyzes the development of contextual lexical-semantic and stylistic nuances of the word in the language of Lesia Ukrainka. Taking into account the common lexicographical interpretations of the token, the expansion of its semantic potential in poetic texts is traced, the formation of positive emotional and negative emotional meaning paradigms is shown. The positive emotional scale combines seven «calm», «hope», and the negative scale – seven «anxiety», «pain», «sadness», «civil inaction». Positive-emotional paradigm is created mainly by images of nature, and negative-value – philosophical and psychological understanding of the mental state of man at the turn of the XIX – early XX centuries. in the projection on the self-expression of Ukrainian national identity. Emphasis is placed on lexical and stylistic individual-author features in the depiction of the natural and sensual state of silence. The multifunctionality of language means of the concept of silence correlates with the mental state of a person, his positive and negative emotions, existential attitude. The development of lexical and semantic nuances of the noun silence in Lesіa Ukrainka’s language creation testifies to the formation of positive-emotional and negative-emotional meaning paradigms of ontological phenomena of the existence of Ukrainian society. The positive emotional scale combines seven «calm», «hope», and the negative scale - seven «anxiety», «pain», «sadness», «civil inaction». Positive-emotional paradigm is created mainly by images of nature, and negative-value – philosophical and psychological understanding of the mental state of man at the turn of the XIX – early XX centuries in the projection on the selfexpression of Ukrainian national identity.