Датаванне і культурная прыналежнасць курганнага могільніка Мілты (Мядзельскі раён Мінскай вобласці)

Abstract

Курганны могільнік Мілты Мядзельскага раёна Мінскай вобласці складаецца з дзвюх груп — Мілты І і ІІ. Даследаванні могільніка праводзіліся ў 1992—1993 гг. археалагічнай экспедыцыяй гістарычнага факультэта Беларускага дзяржаўнага ўніверсітэта на чале з В. Н. Рабцэвічам і А. М. Плавінскім. У 1992 г. было раскапана 5 курганоў у групе Мілты І, у 1993 г. — 2 курганы ў групе Мілты ІІ. Аналіз пахавальнага інвентару і абраду даследаваных пахаванняў дазваляе сцвярджаць, што курганы ў групах І і ІІ могільніка Мілты могуць быць датаваныя другой паловай Х — першай паловай ХІ ст. ці некалькі шырэй — Х — першай паловай ХІ ст., і належаць да фінальнага этапу існавання культуры смаленска-полацкіх доўгіх курганоў на заходнім памежжы яе арэалу.

The barrow cemetery Milty consists of two groups — Milty I and II. The research of the cemetery was carried out in 1992—1993 by archaeological expedition of the historical faculty of the Belarusian State University under the head of V. N. Rabcevič and A. M. Plavinski. In 1992, 5 barrows in group Milty I were investigated, in 1993 — 2 barrows in group Milty II. An analysis of the grave goods and rituals of the investigated burials suggests that the barrows in groups I and II of Milty cemetery can be dated to the second half of the 10th — first half of the 11th century, or somewhat more broadly, from the 10th to the first half of the 11th century. They belong to the final stage of the existence of the culture of the Smolensk-Polatsk Long Barrows culture on the western border of its area. At this time, glass beads, jewelry and household items of Old Rusian types appeared in noticeable quantities in the burials of the western regions of the settlement of the population of the Smolensk-Polatsk Long Barrows culture. In barrow 10 of group I, an inhumation burial was found. Such a burial in the necropolis of the Smolensk- Polatsk Long Barrows culture could have been performed not earlier than the end of the 10th — early 11th centuries and, obviously, may be associated with the beginning of the spread of the Christian burial tradition in the Belarusian Dzvina and adjacent territories. Accordingly, chronologically, it is one of the latest in the necropolis. Individual inhumations in the cemeteries of the culture of the Smolensk-Polatsk Long Barrows culture were repeatedly revealed in the western microregions of the distribution of monuments of this ethnocultural community and mark the final stage of the functioning of its necropolises.

Курганний могильник Мілти Мядельского району Мінської області складається з двох груп — Мілти I і II. Дослідження могильника проводилися в 1992—1993 рр. археологічною експедицією історичного факультету Білоруського державного університету під керівництвом В. Н. Рябцевіча і О. М. Плавінского. У 1992 р було досліджено 5 курганів в групі Мілти I, в 1993 р. — 2 кургану в групі Мілти II. Аналіз поховального інвентарю та обряду досліджених поховань дозволяє стверджувати, що кургани в групах I і II могильника Мілти можуть бути датовані другою половиною Х — першою половиною XI ст. або трохи ширше — Х — першою половиною XI ст., і належать до фінального етапу існування культури смоленсько-полоцких довгих курганів на західному кордоні її ареалу. В цей час в похованнях західних регіонах розселення носіїв культури смоленсько-полоцких довгих курганів в помітній кількості з’являються скляні намиста, ювелірні прикраси і предмети побуту давньоруських типів. У кургані 10 групи I було виявлено поховання за обрядом ингумации. Вчинення такого поховання в некрополі культури смоленсько-полоцких довгих курганів могло бути зроблено не раніше кінця Х — початку XI ст. і, очевидно, може бути пов’язане з початком поширення християнської поховальної традиції в Білоруському Подвинье і суміжних територіях. Відповідно, хронологічно воно є одним з найбільш пізніх в некрополі. Окремі ингумации в могильниках культури смоленсько-полоцких довгих курганів були неодноразово виявлені в західних мікрорегіонах поширення пам’яток цієї етнокультурної спільності і маркують фінальну стадію функціонування її некрополів.