Онтологія рашизму: Україна як alter ego Росії

Abstract

Мета дослідження – запропонувати історіософський аналіз причин консервативного реверсу Російської Федерації та її хворобливої фіксації на Україні. Методологічною основою слугують принципи історизму, об’єктивності, детермінованості та системності, які при застосуванні історико-типологічного й порівняльно-історичного методів дозволяють проаналізувати консервативний розворот Росії, підґрунтя її фашизації в контексті політичних трендів сучасності. Основні результати. Проаналізовано історичний контекст формування у РФ «парадної квазіреальності», в якій Україна та українці перемістилися на наступне після «колективного Заходу» місце в ієрархії «ворогів», а «українське питання» перетворилося на системотвірний чинник суспільно-політичного життя. Показано, що в обставинах кристалізації феномену «поворотного тоталітаризму» варто очікувати на самовідтворення низки історично властивих йому стигм, однією з яких і є саме «українське питання». Конструкт «русскомирской» псевдоцивілізації складений із тотальної брехні, тримається на системній та систематичній пропаґандистській обробці власних, обмані й залякуванні чужих громадян. Витворення паралельного інформаційного світу має руйнівні наслідки для самої Росії, чия владна верхівка втратила зв’язок із реальністю, забувши, де проходить межа поміж брехнею і правдою.

The purpose of the research is to offer a historiosophical analysis of the reasons for the conservative reversal of the Russian Federation and its unhealthy fixation on Ukraine. The methodological basis is the principles of historicism, objectivity, determinism, and systematicity, which, when applying historical-typological and comparative-historical methods, allow us to analyze the conservative turn of Russia, substantiating its fascism in the context of contemporary political trends. Main results. The historical context of the formation of the “parade quasi-reality” in the Russian Federation is analyzed, in which Ukraine and Ukrainians moved to the second place after the “collective West” in the hierarchy of “enemies”, and the “Ukrainian question” turned into a systemic factor of social and political life. It is shown that in the circumstances of the crystallization of the phenomenon of “reverse totalitarianism” one should expect the self-reproduction of a number of stigmas historically characteristic of it, one of which is the “Ukrainian question” itself. The construct of the “Russian World” / “Russkiy Mir” pseudocivilization is made up of total lies, based on systemic and systematic propaganda manipulation of its own citizens, deception and intimidation of strangers. The creation of a parallel information world has devastating consequences for Russia itself, whose ruling elite has lost touch with reality, forgetting where the line between lies and truth lies.