Участь поляків та євреїв у органах селянського самоврядування на Правобережній Україні в другій половині ХІХ ст.

Abstract

Відміна кріпосного права у 1861 р. стала початком глобальних перетворень, які торкнулись адміністративно-територіального поділу імперії. За новим поділом у Київській, Подільській та Волинській губерніях нижчою територіальною одиницею стала “сільська общинаˮ (територіальна сільська громада), вищою — волость. Управління сільськими громадами здійснювали органи селянського самоврядування — волосне та сільське правління, які формували і забезпечували хлібороби. Однак, окрім справ громади, законодавець зобов’язав селянське самоврядування виконувати низку необхідних у державному управлінні функцій (фіскальні, юридичні, поліцейські, статистичні, освітні). Тож, селянські адміністрації фактично перетворились у найнижчу ланку у ієрархії державного управління. Самостійність селянського самоврядування обмежували постанови та циркуляри міністерства внутрішніх справ, генерал-губернатора, губернатора, губернського у селянських справах присутствія і мирового посередника. Навіть підбір кадрів до установ селянського самоврядування здійснювався із урахуванням низки обмежень встановлених “Положенням про вихід селян із кріпацької залежності” 1861 р. Національна строкатість Правобережної України у ХІХ — початку ХХ ст., була представлена у присутності в регіоні євреїв та поляків, які становили відповідну другу та третю за чисельністю категорію жителів, після українців. Вагома частка представників даних національностей проживали у селянському середовищі, тож поставала проблема участі їх у роботі селянського самоврядування. Для недопущення на ключові посади в сільські адміністрації “чужинців” (не членів селянської громади, іновірців) на місцях вводились обмеження. Однак, відносно доступною для бажаючих працювати у волості чи сільському правлінні залишалась посада писаря. У пропонованій розвідці розглядається проблема кадрового забезпечення та присутність представників польської і єврейської національності в органах селянського самоврядування у Південно-Західному краї Російської імперії у другій половині ХІХ ст. Охарактеризовано порядок ротації працівників селянських адміністрацій, їх освіту, рівень фаховості, умови праці та оплату. Описані окремі випадки служби євреїв та поляків на посадах писарів у селянських адміністраціях.

The abolition of serfdom in 1861 was the beginning of global reformations that dealt with the administrative and territorial division of the empire. According to the new division, the lowest territorial unit was a rural community (territorial community) in Kyiv, Podolia and Volhynia guberniyas, the highest — volost. The control of rural communities was performed by peasant self-government — volost and rural government which were formed and provided by peasants (members of the community). However, excepting community affairs, the legislator charged the peasant selfgovernment to execute a number of urgent functions in the government (fiscal, legal, police, static and educative functions). For that reason, the peasant authorities fairly changed to the lowest link of the government in the hierarchy. The peasant selfgovernment was restricted by the resolutions and circulars of Ministry of Interior, general-governor, governor in peasant affairs and “myrovyi poserednykˮ. As a matter of fact, the talent acquisition to the peasant self-government office was implemented with a number of restrictions established by the “Regulation on the peasants withdrawal from serfdomˮ in 1861. The specific character of the Right-Bank Ukraine was the diversity of area, after the Ukrainians the second most populated were the Polish people, the third — Jewish. The impressive part of Polish and Jewish nationalities lived in peasant community so that it was a problem of their participation in the work of peasant self-government. Avoiding “chuzhynzivˮ (people who were not the members of peasant community) to the main positions of rural administration, the restrictions were input on the spot. Still, the position of clerk (pisar) was accessible for those wishing to work in volost or rural government. The article deals with problem of human resourcing and the presence of Polish and Jewish nationalities in the peasant self-government in the South-Western region of the Russian Empire in the second half of the 19th — the beginning of the 20th centuries. The rotation way of workers in the rural administration, their level of education, professional achievements, employment and remuneration terms are distinguished in the article Certain cases of working Jewish and Polish as clerks in rural administrations are described.