Православ’я як чинник політичної мобілізації суспільного буття України та Болгарії: історичні паралелі й сучасні тенденції

Abstract

Мета дослідження – проаналізувати мобілізаційний вплив православ’я в різноманітних проявах суспільного розвитку України й Болгарії у соціокультурній і політичній сферах в історичній перспективі та на сучасному етапі. Методологічну основу становить комплекс методів, у тому числі порівняльно-історичний, а також компаративного, дискурс- і контент-аналізу. Новизною є визначення й порівняння мобілізаційного впливу православ’я як чинника соціополітичних та культурних змін в Україні й Болгарії. Не заперечуючи того, що секулярність виступає іманентною характеристикою сучасної політичної організації держав європейського ареалу, стаття розглядає православ’я як джерело леґітимізації влади вказаних країн. Мобілізаційна роль православ’я в націє- та державотворенні аналізується як частина їхньої внутрішньополітичної динаміки і як предмет зацікавлення зовнішньополітичних сил. Оскільки обидві країни були й залишаються частиною так званої сфери інтересів Російської Федерації, то розглядаються особливості реалізації цього впливу. У дослідженні робиться висновок про те, що, незважаючи на принципову відмінність характеру впливу РФ на православне церковне життя України й Болгарії в ретроспективі, сьогодні цей вплив націлений на перетворення обох держав на частину «російського світу» подібними методами. У цьому світлі спеціальну увагу приділено розгляду явища семіотичного аутсорсинґу, тобто присвоєння культурно цінних лінґвосеміотичних знаків через їх включення у власну культурну парадигму як питомих. За умов типових нині гібридних форм політичного протистояння (у тому числі інформаційного) саме «перековування» символічно цінних знаків, себто вузлових для національного історичного наративу елементів національно специфічної лінґвосеміотичної сфери, стає впливовим інструментом реалізації чужих для даної держави політичних інтересів. Тож роль мобілізаційного потенціалу православ’я в досліджуваних країнах набуває особливого значення в контексті творення їхнього історичного наративу та національно-державного буття у цілому.

The purpose of the study – to analyze the mobilizing influence of Orthodoxy in various manifestations of social development of Ukraine and Bulgaria in the socio-cultural and political spheres in historical perspective and at the present stage. The research methodology is a set of methods that make up the comparative-historical method, as well as methods of comparative, discourse and content analysis. A novelty is the definition and comparison of the mobilizing influence of Orthodoxy as a factor of socio-political and cultural changes in Ukraine and Bulgaria. Without denying that secularism is an immanent characteristic of the modern political organization of the countries of the European area, the article considers Orthodoxy as a source of legitimation of the power of these countries. The mobilizing role of Orthodoxy in nation- and state-building is analyzed as a part of their domestic political dynamics and as a subject of interest of foreign policy forces. Since both countries were and remain part of the so-called sphere of interests of the Russian Federation, the peculiarities of the implementation of this influence are considered. The study concludes that, despite the fundamental difference in the nature of Russia’s influence on the Orthodox church life of Ukraine and Bulgaria in retrospect, today this influence is aimed at transforming both countries into part of the Russian World by similar methods. In this light, special attention is paid to the phenomenon of semiotic outsourcing. Under the conditions of typical today hydride forms of political confrontation – including information one – it is the “forging” of symbolically valuable signs, i.e. key to the national historical narrative elements of the nationally specific linguistic-semiotic sphere, becomes an influential tool for realizing foreign political interests. Thus, the role of the mobilization potential of Orthodoxy in the studied countries acquires special significance in the context of the creation of their historical narrative, the development of sovereignty and national-state existence in general.