Репресії проти військовослужбовців в УСРР–УРСР у 1920–1930-х рр.: особливості та наслідки

Abstract

Мета дослідження полягає у з’ясуванні цілей, механізмів і методів здійснення політичних репресій проти командного складу Червоної армії на території радянської України в 1920–1930-х рр., висвітленні їх наслідків, впливу на боєздатність збройних сил та на морально-психологічний стан військовослужбовців. Методологія. Використано комплекс загальнонаукових (аналіз, синтез, порівняння, діалектичний) та спеціально-наукових (історико- генетичний, історико-порівняльний, історико-типологічний, проблемно-хронологічний) методів історичного пізнання. Наукова новизна. Проаналізовано репресивну політику вищого керівництва держави стосовно військовослужбовців крізь призму встановлення всеосяжного контролю за армією і флотом із боку каральних органів. Установлено, що терор проти командних кадрів мав чітке політичне забарвлення. Тотальний характер репресій указує на системний терор як неухильний політичний курс, що мав на меті не просто знищити політичних конкурентів, а змусити суспільство покірно реалізовувати вказівки центру. Висновки. Втілення сталінським керівництвом власного політичного курсу неминуче вело до широкомасштабних репресій, які стали універсальним засобом жорсткого контролю суспільства, збереження влади, забезпечення функціонування партійно-державної системи, придушення будь-яких спроб інакодумства, зокрема в армії. Репресії проти командного складу дислокованих в УСРР–УРСР військ призвели до нестабільності в командуванні Київського й Харківського військових округів, зниження рівня професійності, управлінського досвіду командно-політичного складу, встановлення гнітючого психологічного клімату, атмосфери донощицтва. Нищення командних кадрів усіх рівнів суттєво підірвало міць Червоної армії, що особливо дасться взнаки на початковому етапі німецько-радянської війни.

The purpose of the study ist Abstract. The purpose of the study is to clarify the purpose, mechanisms and methods of the Soviet-Bolshevik government led by J.Stalin’s political repressions of the Red Army command staff in UkrSSR in the 1920s and 1930s, highlighting their irreparable consequences for the combat effectiveness of the armed forces and morale. psychological state of servicemen. Research methods. The authors used a set of general scientific (analysis, synthesis, method of comparison, dialectical) and special scientific (historical-genetic, historicalcomparative, historical-typological, problem-chronological) methods of historical cognition. Scientific novelty. The repressive policy of the top leadership of the Soviet-Bolshevik state towards the servicemen is analyzed through the prism of the establishment of comprehensive control over the army and navy by the punitive authorities. It was established that the repressions against the command staff had a clear political colour. Conclusions. The Soviet-Bolshevik leadership of the USSR, led by J.Stalin, tried by all means to retain power, which inevitably led to large-scale repression, which became a universal means of keeping the leading political elite in power, ensuring the functioning of the party-state system and suppressing any attempts to dissent, in the ranks of units of the Red Army stationed in UkrSSR. The repression led to a sharp deterioration in the leadership of military districts, reduced professionalism, managerial experience of command and political composition of military units, establishing a depressing psychological climate in military units and society as a whole, the existence of such a phenomenon as informers. The destruction of command army personnel at all levels led to significant casualties and significantly undermined the power of the Red Army, whose main units were concentrated in Ukrainian territory, which was especially evident at the initial stage of the German-Soviet war in 1941.