Народне міністерство шляхів Української Народної Республіки: склад та завдання (1917–1918 рр.)

Abstract

Мета дослідження – проаналізувати інституціалізацію міністерства шляхів УНР періоду Центральної Ради в умовах економічної, фінансової та соціально-політичної кризи 1917–1918 рр., спричиненої подіями Першої світової війни й революції. Методологія ґрунтується на принципах історизму, системності, конкретності. Наукова новизна. На основі широкого кола джерел вивчено складання внутрішньої структури відомства – формування департаментів і відділів, призначення керівників підрозділів, набір штату співробітників. Досліджено процес перебирання міністерством на себе функцій центрального органу з керівництва транспортною системою України, підпорядкування низки дорожніх організацій. Подано характеристику відповідних інституцій колишньої Російської імперії, що з проголошенням ІІІ Універсалу підпадали під юрисдикцію української влади. Визначено головні завдання та напрями роботи відомства у сфері залізничного транспорту, шосейних, ґрунтових, водних комунікацій, а також правового забезпечення їх функціонування. Означено діяльність низки спеціальних комісій, створених при міністерстві, із залученням інженерів- фахівців, представників урядових і земських організацій, що займалися розробкою докладного плану шосейного будівництва в Україні, справами демобілізації транспортних структур, створених на час війни, розробкою технічної термінології тощо. У висновках зазначено, що до гетьманського перевороту квітня 1918 р. процес формування внутрішньої структури міністерство завершено не було, штати залишалися недоукомплектованими, відчувався значний брак фахівців. Плани діяльності інституції та розвитку транспортної інфраструктури перебували на стадії опрацювання. До міністерства перейшли обов’язки контролю над усіма видами шляхів УНР, низка технічних служб, фахові навчальні заклади. Проте цілком перебрати на себе функції центральної державної інституції у транспортній галузі відомству не вдалося через низку суб’єктивних та об’єктивних факторів.

The purpose of the study. To analyze the institutionalization of the national territory of the Ukrainian People’s Republic (UPR) period of the Central Rada in terms of economic, financial and socio-political crisis of 1917–1918 caused by the events of World War and revolution. The methodology is based on the principles of historicism, systematic, specific. Scientific novelty. On the basis of a wide range of sources studied the internal structure of the ministry – the formation of departments and divisions, the appointment of heads of departments and recruitment of staff. The process of bulkheads by the ministry the functions of the central authority for the management of the transport system of Ukraine; submission of a number of road organizations. The characteristic of the relevant institutions of the former Russian Empire, that with the proclamation of the III Universal fell under the jurisdiction of the Ukrainian authorities as acting on the territory of Ukraine. Identifies the main objectives and directions of the ministry’s work in the field of railway transport, road, groundwater and waterways, as well as legal support for their functioning. Marked the activity of a number of special commissions under the ministry, with the involvement of engineers and representatives of governmental and local organizations involved in the development of a detailed plan of road construction in Ukraine, affairs demobilization transport structures created during the war, the development of technical terminology, etc. The findings indicated that to the Hetman coup of April 1918 the process of formation of the internal structure of the ministry was completed, the states remained understaffed, there was a significant lack of specialists. Plans the activities of institutions and of transport infrastructure development were under consideration. The ministry transferred the obligation of monitoring all kinds of ways in the UPR, a number of technical services, professional educational institutions. However, to fully take over the functions of central government institutions in the transport sector the ministry has failed due to a number of subjective and objective factors.