Антропологія пам’яті в есеїстичній автобіографії Річарда Родріґеза „Голод пам’яті”

Abstract

На прикладі есеїстичної автобіографії мексикано-американського письменника Р. Родріґеза „Голод пам’яті” в науковій розвідці аналізується репрезентація індивідуальної пам’яті в аспекті творення ідентичності асимільованого чикано. Доводиться думка, що досвідом автобіографічного героя, з одного боку, декларовано ще один варіант „американської мрії” з погляду представника іншої етнокультурної групи та описано інтелектуальну історію виховання, здобуття освіти й соціалізації, набуття сучасного „я”, з іншого боку, „голод пам’яті” має ностальгійне значення туги за духовним оточенням, яке колишнє „я” супроводжувало. Метафорою „голод пам’яті” показано внутрішнє протиріччя моделі повної інтеграції маргінала в матеріально й культурно багатше середовище. Порівняно функції і образ пам’яті Р. Родріґеза з її європейськими моделями.

The paper addresses the representation of individual memory in Mexican-American writer R. Rodriguez’s autobiographical essay Hunger of Memory as the constitution of assimilated Chicano identity. The publication proves that, on the on hand, the autobiographical protagonist’s variant of American dream from the point of view of an ethnical group representative is declared by his life experience. The intellectual story of education and socialization, construction of present-day „I” are also shown in the novel. On the other hand, the metaphor of „hunger of memory” has a nostalgic sense of suffering for the spiritual environment which accompanied the protagonist’s „I” in the past. The metaphor exposes inherent oppositions of the model of full integration into the society with higher economic conditions and cultural values. In the article the functions and image of memory created by Rodriguez are compared with their European patterns.