Природність спілкування як лінгвопрагматична категорія

Abstract

У статті висвітлюються проблеми природності спілкування як категорії мегапрагматики. Природність спілкування — синтетична, семантико-прагматична категорія міжособистісного спілкування риторичного характеру, тісно пов’язана з ментально-духовною організацією учасників інтеракції. Вона зачіпає як нелінгвістичні чинники (фізичний, ментальний, психічний та інші стани людини), так і всі без винятку чинники мовного коду. У межах мегапрагматики ця категорія тісно пов’язана з іншими категоріями комунікації, зокрема доречністю, стилем, відвертістю та щирістю спілкування, його регістровими характеристиками.

The author analyzes the issue of communicative naturalness as a linguopragmatic category that is a synthetic, semantic and pragmatic parameter of interpersonal communication through rhetorical dimension, tightly connected with interaction participants’ mental and spiritual organization. It in-cludes both non-linguistic factors (physical, mental, psychic states of a person) and all the factors of the lingual code. In the framework of linguopragmatic s, it is connected with categories of style, openness, register etc.