Цільові пріоритети регуляторної політики України щодо формування умов гідної праці у платформній економіці

Abstract

У статті досліджено і розкрито ключові тренди в системі соціально-трудових відносин (СТВ), пов’язані з впливом цифровізації та платформної економіки. Наголошено на поширенні індивідуалізації та руйнуванні традиційних трудових колективних відносин, їх короткостроковості та неформальності.Встановлено, що зазначені тренди генерують цілу низку викликів, загроз і проблемних «вузлів» відносно традиційних механізмів реалізації державної політики в соціально-трудовій сфері, систем соціального діалогу та соціального захисту, що негативно впливає на умови забезпечення гідної праці. Вони базуються на фундаментальній невідповідності сутнісних й інституціональних засад функціонування традиційних регуляторних механізмів у сфері праці та зайнятості та принципово нової системи соціально-трудових відносин, яка формується і поширюється. Платформізація системи СТВ приводить до появи нових суб’єктів, потребує регламентованості їх діяльності, пошуку адекватних механізмів регулювання, визначення ролі держави в цих процесах. Також акцентовано увагу на трансформаційних змінах у системі соціально-трудових відносин; проблемах та можливостях формування механізмів представництва колективних інтересів платформних працівників та роботодавців; нормативно-правовій невизначеності статусу та неврегульованості діяльності трудових платформ; «розмиванні» юрисдикції на транснаціональних трудових платформах тощо.Визначено та обґрунтовано цільові пріоритети щодо забезпечення збалансованого соціально-трудового розвитку в Україні в умовах поширення платформної економіки, зокрема, через оновлення існуючої системи договірного та державного регулювання соціально-трудової сфери, створення сучасних систем і механізмів представництва колективних інтересів платформних працівників та роботодавців, Національної платформи соціально відповідального партнерства, забезпечення комплексного нормативно-правового впорядкування діяльності платформ, а також гармонізацію соціально-економічного, трудового, цифрового, неоіндустріального та сталого розвитку в сучасних умовах.

В статье исследованы и раскрыты ключевые тренды в системе социально-трудовых отношений (СТО), связанные с влиянием цифровизации и платформенной экономики. Сделан акцент на распространении индивидуализации и разрушении традиционных трудовых коллективных отношений, их краткосрочности и неформальности.Установлено, что указанные тренды генерируют относительно традиционных механизмов реализации государственной политики в социально-трудовой сфере, систем социального диалога и социальной защиты целый ряд вызовов, угроз и проблемных«узлов», что отрицательно влияет на условия обеспечения достойного труда. Они базируются на фундаментальном несоответствии сущностных и институциональных основ функционирования традиционных регуляторных механизмов в сфере труда и занятости и принципиально новой системы социально-трудовых отношений, которая формируется и распространяется. Платформизация системы СТО приводит к появлению новых субъектов, требует регламентированности их деятельности, поиска адекватных механизмов регулирования, определения роли государства в этих процессах. Также акцентировано внимание на трансформационных изменениях в системе СТО; проблемах и возможностях формирования механизмов представительства коллективных интересов платформенных работников и работодателей; нормативно-правовой неопределенности статуса и неурегулированности деятельности трудовых платформ; «размывании» юрисдикции на транснациональных трудовых платформах и т.д.Определены и обоснованы целевые приоритеты по обеспечению сбалансированного социально-трудового развития в Украине в условиях расширения платформеннойэкономики прежде всего за счет обновления существующей системы договорного и государственного регулирования в социально-трудовой сфере; создания современных систем и механизмов представительства коллективных интересов платформенных работников и работодателей, создания Национальной платформы социально ответственного партнерства, обеспечения комплексного нормативно-правового упорядочения деятельности платформ, гармонизации социально-экономического, трудового, цифрового, неоиндустриального и устойчивого развития в современных условиях.

The article explores and reveals the key trends in the system of social and labor relations related to the impact of digitalization and the platform economy. These include individualization, increased competitiveness, lack of personal connections and traditional work teams, one-time, short-term and informal relationships.These trends generate a number of challenges and threats to traditional mechanisms for implementing public policy in the social and labor sphere, which are based - at the core - on the fundamental inconsistency of the institutional framework for the functioning of traditional regulatory mechanisms in the field of labor and employment (which are focused on long-term formal employment and stable labor collectives) and the system of social and labor relations, which is formed by the platform economy (which is characterized by informality, short duration and individualization of social and labor relations that arise). That is, the platform economy does not create those subjects on which the traditional system of implementation of state policy in the social and labor sphere is based.The article reveals the essence of the main problems for the traditional regulatory mechanisms of state policy for the development of social and labor spheres that have emerged in the context of the spread of the platform economy. The main emphasis is on transformational changes in the system of social and labor relations; on the problems and opportunities for the formation of mechanisms for representing the collective interests of platform workers and employers; on the regulatory and legal uncertainty of the status and unregulated activities of labor platforms; on the "erosion" of jurisdiction on transnational labor platforms, etc.The main target priorities for ensuring balanced social and labor development in the conditions of platform economy spreading are substantiated. They are: updating the existing system of contractual and state regulation of the social and labor sphere; implementation of modern systems and mechanisms for representing the collective interests of platform workers and employers; implementation of the National Platform for Social Dialogue and Socially Responsible Partnership; ensuring a comprehensive regulatory framework for platforms, development andimplementation of policies of state and contractual regulation for the harmonization of socio-economic, labor, digital, neo-industrial and sustainable development in modern conditions.