Літературний доробок Петра Франка: у пошуках творчого "я"

Abstract

Статтю присвячено літературному доробку Петра Франка (1890–1941?), наймолодшого сина Івана та Ольги Франків, в контексті українського літературного процесу першої половини ХХ ст. Мета студії – розкрити творчу індивідуальність Петра Франка як оригінального письменника, представника літературної династії Франків, який продовжував і розвивав традиції свого великого батька. Методологія дослідження базується на історико-документальних (зокрема архівних) розшуках з використанням біографічного, бібліографічного, культурно-історичного, генологічного і стильового підходів. Наукова новизна дослідження полягає в першому в українському літературознавстві системному осмисленні літературного доробку Петра Франка на підставі маловідомих, а почасти й уперше введених у науковий обіг джерел, а також в обґрунтуванні та легітимізації поняття «літературної династії Франків». На підставі аналізу художніх творів Петра Франка від перших юнацьких спроб до «коломийського періоду» (1922–1930 рр.), коли найповніше розкрився його письменницький талант, зроблено висновки про основні особливості його літературного доробку: широкий жанрово-тематичний діапазон; тяжіння до героїчно-пригодницького типу характеро- й сюжетотворення; високий ступінь автобіографізму; історико-патріотична тематика та націєтворча спрямованість; вітаїзм, оптимізм, «маскуліність» як психоемоційні домінанти художнього світу; «джеклондонівська» стилістика та сильний вплив актуальної на той час зарубіжної белетристики. Жанрова палітра літературної творчости Петра Франка, передусім як прозаїка і драматурга, включає: історичні оповідання; оповідання для дітей та молоді; пригодницькі оповідання; психологічні новели; белетризовані мемуарні оповідання та спогади; драматичну фантазію для дитячого театру; комедії та ін. Поза тим окремими виданнями вийшли збірки оповідань Петра Франка «Пачкар Демко і інші оповідання» (Львів, 1924) та «Дядько Шкіпер» (Коломия, 1930). Осібне місце в доробку автора посідає художня франкіана, зокрема твори у форматі «доробок і переробок» як вияви літературної гіпертекстуальности.

This article focuses on literary heritage of Petro Franko (1890–1941?), the youngest son of Ivan and Olha Franko, examined in the context of the Ukrainian literary process of the first half of the 20th century. The aim of the research is to reveal the creative personality of Petro Franko as an original writer and also as a representative of Franko literary dynasty who continued and preserved the traditions of his renowned father. The research methodology is based on historical and documentary (particularly archival) researches and uses biographical, bibliographic, cultural, historical, genealogical, and stylistic approaches. The academic novelty of the study consists in the fact that this is the first systematic comprehension of the literary heritage of Petro Franko in the Ukrainian literature. For the first time in academic researches, the concept of Frankos Literary Dynasty is introduced in academic researches, justified, and legitimised. On the basis of the analysis of Petro Franko’s works from the first attempts to the Kolomyian period (1922–1930), when his writing talent was most fully revealed – conclusions were made about the main features of his literary work, specifically: about the variety of genres and themes; about the preference for heroic and adventure-type creation of characters and plots; about the high degree of autobiography; about the historic and patriotic themes and nation-building focus; about vitalism, optimism, ‘masculinity’ as the psycho-emotional dominant of the artistic world; and about the ‘Jack-Londonian’ stylistics and the strong influence of foreign belles-lettres fiction which was super trending at the time. The genre palette of Petro Franko’s literary work – primarily as a novelist and playwright—includes historical stories; stories for children and youth; adventure stories; psychological novels; fictionalised memoirs and memories; dramatic fantasy works for children’s theatres, comedies etc. In addition to the above, standalone editions of Petro Franko’s short stories were also published: Pachkar Demko and Other Stories (Lviv, 1924) and Diadko Shkiper (Kolomyia, 1930). The artistic Frankiana occupies a special place in the author’s heritage – particularly, works created in the ‘refinement and alteration’ format which are an expression of literary hypertextuality.