Значення мовотворчості Лесі Українки в розвитку української літературної мови

Abstract

У статті з’ясовано місце, роль і значення творчості Лесі Українки в розвитку української літературної мови, схарактеризовано основні лінгвостилістеми художньої мови поетеси. Леся Українка була геніальним стилістом у кількох вимірах: як поетеса, публіцист, критик, драматург. У мовних дискусіях кінця ХІХ – початку ХХ ст. вона як духовна вихованка Михайла Драгоманова, сучасниця Івана Франка і Михайла Грушевського, підтримувала і продовжувала нову філософію літературної української мови, що виявлялася у вимогах і потребах зняти заборони і обмеження з української мови, розширити функціональне поле української мови, будувати культурну мову, швидше і активніше нормувати літературну мову з використанням здобутків усіх основних наріч, виробляти публіцистичний і науковий стилі, розвивати освіту й культурну працю свого народу рідною мовою. Поетеса творила і вдосконалювала нові художньо-поетичні форми мови, шліфувала їх, поповнюючи народною розмовною та фольклорною лексикою, розширювала семантичні межі контекстних значень слів, удосконалювала стилістику жанрових (і особливо нових) форм, які сама ж вперше і вводила в літературну мову.

The article clarifies the place, role and significance of Lesya Ukrainka’s work in the development of the Ukrainian literary language, characterizes the main linguistic stylistics of the poet’s artistic speech. Lesia Ukrainka was a genius stylist in several dimensions: as a poet, publicist, critic, playwright. In the language discussions of the late nineteenth - early twentieth century. as a spiritual pupil of Mykhailo Drahomanov, a contemporary of Ivan Franko and Mykhailo Hrushevsky, she supported and continued the new philosophy of the literary Ukrainian language, which manifested itself in the demands and needs to remove prohibitions and restrictions on the Ukrainian language, expand the functional field of the Ukrainian language and to build a cultural language, to normalize the literary language faster and more actively with the use of the achievements of all major dialects, to develop journalistic and scientific styles, to develop the education and cultural work of its people in their native language. Lesia Ukrainka created and improved new artistic and poetic forms of language, polished them, supplementing folk colloquial and folklore vocabulary, pushed the semantic boundaries of contextual meanings of words, improved the stylistics of genre (and especially new) forms, which she first introduced into literary language.