Ідеалема "пам'ять" у лінгвософії Олеся Гончара (на матеріалі мови роману "Тронка")

Abstract

У статті запропоновано аналіз мови роману О. Гончара «Тронка». Дослідження здійснено в контексті концептуально- знакового, архетипового розгортання ідеалеми «памʼять». Цей мовно-естетичний феномен представлено як взаємодію кількох асоціативно-образних ліній (субідеалем): земля, людина, мовно- предметні, мовно-психологічні знаки часу, історії України, зокрема південної. Кожну з цих ліній представлено з погляду лінгвософії мови прози О. Гончара, насамперед акцентовано увагу на актуалізації проблем збереження звʼязку з рідним краєм, народом, його культурою, на збереженні природи, усвідомленні панорами історії України у світовому культурному контексті.

The article deals with the analysis of the language of O. Honcharʼs novel «Tronka». The research is carried out in the context of the conceptsign, archetype deployment of the ideals of «memory». This linguisticaesthetic phenomenon is presented as associative-figurative lines (subedales): earth, man, linguistic-subject, linguistic-psychological signs of time, history of Ukraine, in particular the southern. In the framework of each subdeleme, the microelectoms are determined. Each of these lines, passing through all the text, is presented from the point of view of the linguistic vocabulary of prose language of O. Honchar.