Ленінська держава-комуна як інструмент побудови спотвореного світу

Abstract

Мета статті – надати викладачеві загальноосвітньої і вищої школи інформацію про теоретичні уявлення вождів більшовицької партії щодо побудови в Росії і завойованій ними Україні суспільства, позбавленого приватної власності на засоби виробництва, товарно-грошових відносин і вільного ринку. Здійснена в 1918–1920 рр. «експропріація експропріаторів» стала причиною жорстокої громадянської війни, а спроби полагодити функціонування економічного апарату країни на позаринкових засадах виявилися цілком провальними. У 1921 р. ленінський уряд, зберігаючи у державний власності велику промисловість і транспорт, визнав необхідність збереження приватного підприємництва, товарно-грошових відносин і вільного ринку. Попередня політика, яка загрожувала економічним колапсом, була замаскована поняттям «воєнного комунізму», тобто нібито вимушеними війною надзвичайними заходами тимчасового характеру. Наукові підходи. У статті використовується деконструкція понять революційного марксизму епохи європейських революцій середини ХІХ ст. і ленінізму, які в радянські часи ув’язувалися в єдиному понятті марксизму-ленінізму. Революційний марксизм був утопічним ученням, у центрі якого перебував постулат виникнення загальнонародної власності шляхом «експропріації експропріаторів». Основною ідеєю ленінізму було створення держави з двома владними вертикалями – партійною й радянською. Будована на засадах так званого «демократичного централізму» партійна вертикаль не залежала від виборців і забезпечувала диктаторську владу вождів. Будована на аналогічних засадах радянська вертикаль формувалася на виборах, цілком контрольованих парткомами. Така державна структура забезпечувала політичну диктатуру вождів під зовнішньою оболонкою регульованого конституцією демократичного ладу. На відміну від марксистської утопії, створення держави-комуни, як її назвав В.Ленін, було цілком реальною справою, хоч попередня історія людства не знала двоканальної державної конструкції. Наукова новизна. В.Ленін використав утопічні ідеї революційного марксизму з метою обґрунтування експропріації суспільства контрольованою ним державою. Здійснюване під виглядом загальнонародної власності володіння, користування й розпорядження радянської держави всіма засобами виробництва доповнювало політичну диктатуру більшовицьких вождів диктатурою економічною. Могутня держава-комуна втягувала суспільство у спотворений світ комуносоціалізму, який нібито мав перейти у перспективі у другу фазу комунізму з розподілом матеріальних і культурних благ за потребами. Основний висновок автора. Народжений у вогні загальнонародної Російської революції 1917 р. комуносоціалізм не мав нічого спільного з європейським соціалізмом та являв собою спотворену більшовицькою контрреволюцією мутацію так званого «неусвідомленого соціалізму», сповідуваного найбільш потужною силою в революційних подіях – солдатськими (переважно селянського походження) й робітничими радами. Завдяки злиттю доктринального екстремізму ленінської партії та стихійного екстремізму народних мас більшовикам удалося витіснити з рад представників конкуруючих політичних організацій. Партія В.Леніна й ради перетворилися в одну силу, унаслідок чого став можливим феномен радянської влади – безсумнівно робітничо-селянської, але спрямованої на побудову спотвореного суспільства, яке суперечило корінним інтересам робітників і селян.

The purpose of the article is to provide the teachers of secondary and higher education with information about the theoretical ideas of the Bolshevik Party leaders about building a society deprived of private ownership of means of production, commodity-money relations and free market in Russia and Ukraine conquered by them. The “expropriation of expropriators” carried out in 1918–1920 had caused a violent civil war, and attempts to repair the functioning of the economic country apparatus on a non-market basis were completely unsuccessful. In 1921 the Lenin government, while maintaining state-owned large industries and transport, recognized the need of the preservation of private enterprise, commodity-money relations and the free market. The previous policy that threatened economic collapse was masked by the concept of “war communism”, that is allegedly war-torn emergency measures of a temporary nature. Scientific approaches. The author deconstructs the concepts of revolutionary Marxism of the European revolutions’ époque of the mid-nineteenth-century and Leninism, which were linked in a single concept of Marxism-Leninism in the Soviet times. The revolutionary Marxism was a utopian doctrine, with the postulate of the emergence of nationwide property through “expropriation of expropriators” at its center. The main idea of Leninism was the creation of a state with two power verticals – the party and the Soviet ones. Based on the so-called “democratic centralism” principle, the party vertical was independent of the voters and provided the dictatorial authority of the leaders. Based on the same principles, the Soviet vertical was formed in elections, which were fully controlled by the party committees. Such a state structure provided the leaders’ political dictatorship under the outer shell of a constitutionally regulated democratic order. Unlike the Marxist utopia, the creation of a state-commune, as V.Lenin called it, was quite a real matter, though the previous history of mankind did not know a two-channel state structure. The scientific novelty. V.Lenin used utopian ideas of the revolutionary Marxism to justify the expropriation of society by a state controlled by him. Under the mask of national ownership, the possession, use and disposal of all means of production by the Soviet state complemented the political dictatorship of the Bolshevik leaders by an economic dictatorship. The powerful state-commune has involved the society into the distorted world of communist socialism, which supposedly had to move into the second phase of communism with the distribution of material and cultural goods according to needs. The main conclusion of the author: born in the fire of the Russian Revolution of 1917, communosocialism had nothing in common with the European socialism. It was a mutilated by the Bolshevik counterrevolution mutation of the so-called “unconscious socialism”, espoused by the workers’ and soldiers’ councils, which were the most powerful force in those revolutionary events. Due to the merger of the doctrinal extremism of the Lenin’s party and the spontaneous extremism of the masses, the Bolsheviks managed to oust the representatives of rival parties from the Soviets. Lenin’s party and councils became one political force, which made possible the phenomenon of the Soviet power. It was the undoubtedly power of workers’ and peasants’, but it was aimed at building of the distorted society that was contrary to the fundamental interests of workers and peasants.