Історичний дискурс Лесі Українки: література як форма пізнання (до 150-річчя з дня народження)

Abstract

Мета дослідження – простежити особливості авторської концепції твору на історичні теми, крізь призму означеної концепції та в контексті українського літературного процесу кінця ХІХ – початку ХХ ст. розглянути єдиний драматичний твір Лесі Українки, написаний на матеріалі вітчизняної історії – драматичну поему «Бояриня». Методологія. Доробок авторки розглянуто як цілісне художнє явище. Водночас системний підхід дозволив виявити співвіднесеність традиції та новаторства у творчості письменниці, а також характерні особливості її індивідуального стилю. Важливим для праці виявився біографічний метод, ґендерні та постколоніальні студії. Наукова новизна. Уперше зроблено спробу фронтальної реконструкції авторського алгоритму роботи з історичним матеріалом. Тобто відстежено рух від рівня теоретико-методологічних напрацювань (моделі та способу говорити про минуле) до рівня їх практично-творчої реалізації у художньому творі. Висновки. Увиразнено роль і місце Лесі Українки в українській літературі як авторки, котра вміла поєднувати інтелектуально- аналітичне сприйняття світу з інтуїтивно-творчим його осягненням. З’ясувалося, що мистецькі форми пізнання реальності виявилися напрочуд дієвими в роботі з таким складним, дисперсним полем, як історія. Апробований у статті науковий підхід можна задіяти для дослідження творів письменниці на теми зі світової історії (приміром, драм «Три хвилини», яка оповідає про часи Великої французької революції, або «У пущі», де йдеться про європейських першопоселенців у Північній Америці). Пропонована стратегія може виявитися ефективною для роботи з творчістю сучасників авторки, котрі також писали у жанрі історичної драми.

The research is aiming – to analyze the features of the author’s concept of the work on historical themes. In the light of author’s conception of historical prose and in the context of Ukrainian literature process at the break of the 19th and 20th centuries the Lesia Ukrainka’s only dramatic work written on the material of Ukrainian history “Boiarynia” are studied. The research methodology. In the thesis Lesia Ukrainka’s creation studied how intergraded artistic phenomenon. At the same time, the complex approach to the problem allowed to show the correlation of tradition and innovation in the writer’s creation and specific peculiarities his individual style. Important for the article is the biographical method, as well as gender and postcolonial studies. The scientific novelty. In the article for the first time an attempt is made to frontal reconstruction of the author’s algorithm of work with historical material. The movement from the level of theoretical and methodological developments (models and ways to talk about the past) to the level of their practical and creative implementation in a work of art are studied. As a conclusion. In the investigation the role and place of Lesia Ukrainka in the history of Ukrainian literature as an author who was able to combine intellectual and analytical perception of the world with its intuitive and creative comprehension can be defined. Art forms of cognition of reality have been found to be surprisingly effective in dealing with such a complex, dispersed field as history. The scientific approach tested in the article can be used to study the works of Lesia Ukrainka on topics in world history. In addition, this scientific strategy can be effective for working with the work of writers, who were contemporaries of Lesia Ukrainka, who also wrote in the genre of historical drama.