Голод 1932–1933 рр. в історичній пам’яті: Україна vs Росія (роздуми над усноісторичними джерелами)

Abstract

Метою статті є аналіз стану в інформаційному просторі (йдеться про усноісторичні дослідницькі центри та мережу Інтернет) свідчень очевидців голоду 1932–1933 рр. на території Росії для з’ясування присутності чи відсутності його в історичній пам’яті. Методологія дослідження побудована на принципах історизму та об’єктивності, а головними методами стали періодизації (аналіз усноісторичних джерел у межах певних хронологічних рамок), історико-культурної атрибуції (залежність часу й місця створення, змістовного наповнення усноісторичних джерел від належності до певного соціального професійного середовища та ціннісних установок цього середовища) та історико-порівняльний (зіставлення векторів розвитку записів та удоступнення усноісторичних джерел про голод в Росії й Україні). Наукова новизна. Запропоновано поглянути на проблему збереженості пам’яті про голод початку 1930-х рр. в Росії крізь призму акумулювання історичних джерел про цю подію – усної історії специфічними фаховими дослідницькими центрами та репрезентації цих записів в мережі Інтернет. У висновках констатовано відносну присутність в інформаційному просторі усноісторичних джерел про голод 1932–1933 рр. на території Росії. Однак зазначені джерела стосуються майже винятково Кубані: публікуються свідчення про голод саме у цьому реґіоні, а також проводиться спорадична робота із записування усної історії про цей період. Натомість практично не виявлено ресурсів зі спогадами очевидців про голод початку 1930-х рр. на інших теренах Росії, при тому, що центри з дослідження усної історії функціонують у багатьох реґіонах країни. Запропоновано пояснення такої географічної диспропорції у представленні усноісторичних джерел.

The goal of the article is to analyze condition in informational space (here we take oral history centers and internet network) of the famine 1932–1933 survivors’ testimonies in Russia to find presence or abscence of the given above famine in historical memory. The research methodology is based on the principles of historicism and objectivity. The main methods are the methods of periodization (analysis of oral history sources in the frames of certain chronological frames), history-cultural attribution (dependence of time and place of creation, content of oral history sources on specific social professional environment and value imperatives of this environment) and history-comparative (correlation of development vectors and making available of oral history sources about the famine in Russia and Ukraine). Scientific novelty. The article suggests looking at the problem of preservation of memory about the famine of the beginning of the 1930-s in Russia through the prism of accumulation of historical sources about this event – of oral history by specific research centers and representation of these data in internet. Conclusions. The author states relative presence in informational space of oral history sources about the famine in Kuban of 1932–1933 represented in: publication of sources; of separate testimonies; activity of scientific expeditions of Kuban choir on writing down of testimonies, including ones about the famine. At the same time, the resources with the testimonies of the famine survivors in the regions other than Kuban are almost absent. It is important to take into account that the centers on oral history research have been created in many Russian regions. The article proposes explanations of such geographical disproportions in representation on oral history sources in Russian Federation.