Віденські євреї в УРСР 1939–1941 рр.: між нацистськими та радянськими репресіями

Abstract

На основі аналізу архівних слідчих справ НКВС із фондів вітчизняних і зарубіжних документосховищ, а також матеріалів приватних колекцій висвітлено сутність нацистської та радянської політики стосовно віденських євреїв, вивезених у жовтні 1939 р. на ст. Нисько колишнього Люблінського воєводства. Наукова новизна полягає в тому, що вперше зібрано та систематизовано матеріал щодо перебування віденських євреїв в УРСР на початковому етапі Другої світової війни. Серед завдань статті: окреслити соціальні групи вивезених із Відня євреїв та обставини перетину ними німецько-радянського кордону; охарактеризувати радянську політику щодо леґалізації біженців, їх працевлаштування; виявити настрої віденців на новому місці, плани щодо інтеґрації в радянське суспільство, повернення додому або еміґрації до третіх країн, реакцію на ці прагнення з боку нацистської та радянської влади. При аналізі архівних документів авторка послуговувалася передусім структурно-джерелознавчим та ретроспективним методами. Просопографічний метод дозволив реконструювати біографію осіб, що перебували під слідством. Наголошено, що доправлені на ст. Нисько віденські євреї, яким удалося уникнути радянських депортацій на північ Росії, та які залишилися в Україні, із початком німецько-радянської війни знову опинилися в нацистській пастці, що практично не залишило їм можливості вижити в полум’ї Голокосту. Утім доля тих віденців, які потрапили вглиб СРСР, виявилася зрештою не менш трагічною. Багато разів безпідставно заарештовані, звинувачені й депортовані як нацистами, так і радянцями, звільнені з таборів лише наприкінці 1946 р., вони мали набагато менше шансів пережити Другу світову війну, ніж євреї-громадяни Польщі, яких теж було вивезено на північ Росії.

On the basis of investigatory cases of NKVD from funds of archives of Ukraine, Austrian and German, as well as private collections the author shows essence of Nazi and Soviet policy towards Jews from Vienna, who were deported to railway station Nisko of former Lublin administrative district, Poland, in October 1939. The materials about staying of Vienna Jews in UkrSSR during the initial phase of World War II are collected and systematized for the first time. Aims of the article: to define social groups of Jews, deported from Vienna and circumstances of crossing German-Soviet border by them; to characterize Soviet policy regarding legalization of status of the deportees and their placement in jobs; to define attitudes of the Viennese in UkrSSR and their plans regarding integration in the Soviet society or return at home or emigration to the third countries, as well as reaction on these aspirations of German and Soviet authorities. For the analyses of investigatory cases from archives the author used structural, source-study and retrospective methods. On the basis of personal archeographic documents the prosopographic method enabled reconstruction of biographies of people, who were under investigation. It is stressed that destinies of Viennese Jews-deportees with transports to Nisko, who managed to avoid Soviet deportations to the North of Russia and who remained in UkrSSR, were tragic, as with beginning of Nazi-Soviet war they again were trapped in Nazi regime, which left them no chance for survival in the Holocaust. But destinies of those, who were transported deep in the USSR, turned out to be no less tragic. Many times arrested without any grounds, convicted and deported both by Nazi and Soviet authorities, and freed only in the end of 1946, they had much less chances to survive World War II, than Polish Jews, who were also transported to the North of Russia.