Урахування інноваційних факторів економічного зростання у виробничій функції Кобба-Дугласа (на прикладі старопромислових регіонів України)

Abstract

На основі аналізу кількісної оцінки впливу факторів інноваційної діяльності на динаміку економічного розвитку та визначення його ендогенного внеску в економічне зростання країни встановлено, що в зарубіжних працях він зазвичай ототожнюється з виявленням впливу науково-технологічного прогресу. При цьому окремо вплив інноваційних факторів на економічне зростання не розглядається.Спроби такого визначення у вітчизняних дослідженнях обмежуються використанням відомих методів: інтегрального оцінювання, експертних оцінок, мультиплікаторів, економетричних моделей. Більшість розглянутих підходів орієнтовано на виявлення інноваційного впливу на економічний розвиток, а не на економічне зростання.Основним засобом оцінювання ролі та інноваційного внеску в економічне зростання є модель функції сукупної пропозиції, як правило, на базі виробничої функції Кобба- Дугласа. У результаті аналізу використовуваних підходів зроблено зауваження щодо економетричних методів. Запропоновано підхід, заснований на неокласичній виробничій функції Кобба-Дугласа зі стійкістю віддачі від масштабу у формі Я. Тінбергена з нейтральним за Дж. Гіксом технічним прогресом, спадною граничною продуктивністю макроекономічних факторів з урахуванням обмеженості їх взаємозамінності. Такий підхід забезпечує причинно-наслідковий функціональний (а не статистичний) зв’язок між вхідними та вихідними змінними, не потребує довгих динамічних рядів, характеризується динамічними коефіцієнтами еластичності, коефіцієнтом завантаження капіталу та врахуванням інноваційного фактора в кожному окремому періоді.Інноваційний фактор включає обсяги: валових внутрішніх витрат на НДР, витрат на інновації, загальних витрат на освіту. Для визначення формалізованого внеску інноваційного фактора в економічне зростання застосовано «метод залишку Солоу», який через логарифмування та логарифмічні похідні у виробничій функції дозволяє одержати формалізовані оцінки внеску кожного фактора в економічне зростання та розробляти на цій основі необхідні заходи регулювання. Метод апробований на рівні держави та старопромислових регіонів України (Дніпропетровська, Запорізька та Кіровоградська області Придніпровського економічного району).Розглянуто роль, важливість і вплив головних факторів економічного зростанняразом з інноваційними з боку сукупної пропозиції; оцінено ефективність витрат на інноваційні фактори.

На основе анализа количественной оценки влияния факторов инновационной деятельности на динамику экономического развития и определения его эндогенного вклада в экономический рост страны выявлено, что в зарубежных работах он отождествляется с понятием влияния научно-технологического прогресса. При этом отдельно влияние инновационных факторов на экономический рост не рассматривается. Попытки такого определения в отечественных исследованиях ограничиваются использованием методов интегральной оценки, экспертных оценок, мультипликаторов, эконометрических моделей. Большинство рассмотренных подходов ориентированы на определение инновационного влияния на экономическое развитие, а не на экономический рост.Основным средством оценки роли и инновационного вклада в экономический рост является модель функции совокупного предложения, как правило, на базе производственной функции Кобба-Дугласа. В результате анализа используемых подходов сделано ряд замечаний к эконометрическим подходам. Предложен подход, основанный на неоклассической производственной функции Кобба-Дугласа с постоянством отдачи от масштаба в форме Я. Тинбергена с нейтральным по Дж. Хиксу техническим прогрессом, убывающей предельной производительности макрофакторов с ограниченностью их взаимозаменяемости, что обеспечивает причинно-следственную функциональную (а не статистическую) связь между входными и выходными переменными, не требует долгих динамических рядов, характеризуется динамическими коэффициентами эластичности, коэффициентом загрузки капитала и учетом инновационного фактора в каждом отдельном периоде. Инновационный фактор включает объемы валовых внутренних расходов на НИР, расходов на инновации, общих расходов на образование. Для определения формализованного вклада инновационного фактора в экономический рост применен«метод остатка Солоу», который через логарифмирование и логарифмические производные в производственной функции позволяет получить формализованную информацию о вкладе каждого фактора в экономический рост и разрабатывать необходимые меры регулирования. Метод апробирован на уровне государства и старопромышленных регионов Украины (Днепропетровская, Запорожская и Кировоградская области Приднепровского экономического района). Рассмотрены роль, важность и влияние основных факторов экономического роста наряду с инновационными со стороны совокупного предложения и оценена эффективность затрат на инновационные факторы.

Based on the analysis of the quantitative assessment of the influence of the factors of innovative activity on the dynamics of economic development and the endogenous determination of its contribution to the economic growth of the country, it is revealed that in foreign researches it is identified with the concept of the influence of scientific and technological progress. However, the impact of innovative factors on economic growth is not considered separately.Attempts of such a definition in Ukrainian researches are limited to well-known approaches: methods of integral assessment, methods of expert assessments, the method of multipliers, econometric models. Most of the approaches considered are focused on defining the innovative impact on economic development, rather than on economic growth.The main tool for assessing the role and innovative contribution to economic growth is the aggregate supply function model, usually based on the Cobb-Douglas production function. The analysis of the approaches used revealed a number of comments on econometric approaches. In contrast to this, an approach is proposed based on the neoclassical production function of Cobb- Douglas with a constant return to scale in the form of J. Tinbergen, with technical progress neutral according to J. Hicks, decreasing marginal productivity of macrofactors with limited interchangeability, which provides a causal functional (and not a statistical) relationship between input and output variables; does not require long time series. It is characterized by dynamic coefficients of elasticity, capital utilization rate and taking into account the innovation factor in each separate period.The innovation factor includes: the gross domestic expenditures on research and development, the expenditures on innovation, general expenditures on education. To define the contribution of formal innovation factor in economic growth applied "method of Solow residual", which by taking the logarithm and obtaining logarithmic derivatives in the production function, provides a formalized information about the contribution of each factor to economic growth and allows to develop the necessary regulatory measures. The method has been tested at the level of the country and old industrial regions of Ukraine: Dnepropetrovsk, Zaporozhye and Kirovograd regions of the Dnieper economic region of Ukraine.The role, importance and influence of the main factors of economic growth along with innovative ones on the part of the aggregate supply are considered and the cost-effectiveness of innovative factors is estimated.