Проблеми взаємовідносин поляків та українців у ПНР (1947–1989 рр.)

Abstract

У 1947 р. польська комуністична влада здійснила акцію «Вісла», у результаті якої 150 тис. українців було розселено й розпорошено на західних і північних землях Польщі. Вони мали пристосуватися в новій не лише матеріальній, а й суспільній реальності. До того ж мали відмінну від поляків оцінку польсько-українського конфлікту, почувалися скривдженими. Із цієї причини польсько-українські відносини не були позитивними. Обидві сторони взаємно звинувачували одна одну за заподіяну шкоду. Тодішня польська влада засобами пропаґанди намагалася будь-що виправдати депортацію польських громадян української національності в рамках акції «Вісла», котрих представляли «націоналістами» і «бандитами». Саме це перешкоджало зближенню між поляками й українцями.

In 1947, the Polish communist authorities carried out "Vistula Action". As a result, 150 000 Ukrainians were dispersed through the western and northern part of Poland. They had to adapt themselves to the new material and social reality. Furthermore, the Ukrainian assessment of Polish-Ukrainian conflict differed from the Polish. Ukrainians felt the pain. Thus, the Polish-Ukrainian relations were inopportune. Both sides mutually blamed each other. The above mentioned relations were not mitigated by current Polish authorities. During the process of propaganda they tried to justify the deportation of Polish citizens of Ukrainian nationality. That is why they were introduced as nationalists and bandits what hindered the rapprochement between Poles and Ukrainians.