Дискурс транскультурації в сучасних британських романах: ревізія архетипу Дому

Abstract

Теорія транскультурності (Ф. Ортіс) набуває особливої значущості в річищі сучасного літературознавства й культурології, об’єктами яких є гібридні культурні явища. Транскультурність заміщує мультикультуралізм, який не передбачає трансферу сенсів, цінностей, досвіду, культурних феноменів тощо, а лише утверджує їх наявність в одному геополітичному й соціокультурному полі. Транскультурність дає можливість розглядати культурні артефакти як складні явища, позначені іманентною неоднорідністю й негомогенністю, що водночас і забезпечує особливу креативну цінність і культурну значущість таких феноменів. У вітчизняному й зарубіжному літературознавстві окреслення транскультурації представлено у працях Г. Бгабги, І. Оржицького, Т. Свербілової, М. Тлостанової та ін. Проте найчастіше у студіях здійснено історичний огляд форм становлення дискурсу транскультурації та основних теоретичних концептів (ідей), реалізованих у лоні цього дискурсу. У пропонованій статті, що є спробою розвитку ідей, належних до дискурсу транскультурації, йдеться про окреслення архетипу Дому як визначального в літературі концепту й водночас такого, що сьогодні позначений впливом транскультурації, яка призводить до зміщення іманентної сутності цього архетипу в сучасному романі Великої Британії та США. Трансформації підлягають такі базові уявлення, що корелюють із архетипом Дому, як безпека, захист, комфорт тощо. У романах, написаних після 2000-го р., вихід за межі власного етнічного простору, дає можливість персонажам вийти на новий рівень соціальної безпеки, гарантування цінності власного життя, натомість перебування в межах локусу дому позначене небезпеками й потенційними загрозами життю. У статті порушено питання про трансформацію базового архетипу світової культури й літератури в парадигмі постпостмодернізму. Заміна іманентних рис архетипу Дому співвідноситься з концептом «заміщення» («displacement»), широко представленому в сучасній британській теорії літератури.

The theory of transculturality (F. Ortiz) is of particular importance in the field of contemporary literary criticism and cultural studies, the objects of which are hybrid cultural phenomena. Transculturalism replaces multiculturalism, which does not imply the transfer of meanings, values, experiences, cultural phenomena, etc., but only confirms their presence in one geopolitical and socio-cultural field. Transculturality makes it possible to view cultural artifacts as complex phenomena, marked by immanent heterogeneity and homogeneity, which at the same time provides particular creative value and cultural significance of such phenomena. In the domestic and foreign literary studies, the outlines of the phenomena of transculturation are presented in the works of H. Bhabha, I. Orzhytskyi, T. Sverbilova, M. Tlostanova, and others. However, most often the studios provide a historical overview of the forms of discourse transculturation and the basic theoretical concepts (ideas) implemented in the context of this phenomenon. The proposed article, which is an attempt to develop ideas that are relevant to the discourse of transculturation, is about defining the archetype of the House as defining in the literature of the concept and at the same time one that is marked today by the influence of transculturation, which leads to the shifting of the immanent essence of this archetype in modern English-speaking English USA. Transformations are subject to such basic notions that correlate with the archetype of the House as security, protection, comfort, and so on. In novels written after the year 2000, going beyond one’s own ethnic space enables the characters to reach a new level of social security, guaranteeing the value of their own lives, while being within the locus of the home is marked by the dangers and potential threats to life. The article deals with the transformation of the basic archetype of world culture and literature in the paradigm of post-modernism. Replacing the immanent features of the House archetype is in line with the concept of «displacement», widely represented in contemporary British theory of literature.