Метафоризована флористична символіка в дисидентській поезії Василя Стуса й Тараса Мельничука

Abstract

Вірші Василя Стуса й Тараса Мельничука, написані у 70-80-х роках ХХ століття, стали символами інтелектуального дисидентського спротиву. Образи рослин у цих віршах – традиційні образи-символи українського буття, вони стали основою колоритних метафор, кодами руху опору. Поезія в’язнів сумління, Василя Стуса й Тараса Мельничука, лавреатів Національної премії імені Тараса Шевченка, долі котрих були пов’язані з Поділлям та з Зоною 36, багата флористично, зацікавлює своєю екзистенційністю. Двоєдність «людина – природа» стала вдалою опозицією оспівуванню науково-технічного прогресу, у дискурсі тюремної поезії продублювала номен «Україна», стала її смисловою домінантою.

The poetry of Vasyl Stus and Taras Melnychuk, written in the 70-80s of the 20th century, became symbols of intellectual dissident resistance. The images of plants in these verses are traditional images-the symbols of Ukrainian being, they became the basis of colorful metaphors, codes of motion of resistance. Rich floral poetry of prisoners, Vasyl Stus and Taras Melnychuk, laureates of the Taras Shevchenko National Prize, whose fate was connected with Podillya and Zone 36, are interested in their existential. The doubleness of «man - nature» is transmitted by the successful opposition to the glorification of scientific and technological progress, in the discourse of prison poetry duplicated the nominium «Ukraine», functions as a semantic dominant.