Мала проза Олеся Гончара: специфіка ідіостилю

Abstract

У статті досліджуються стильові особливості малої прози Олеся Гончара, індивідуальна творча манера художнього моделювання трагічного досвіду Другої світової війни та років повоєнної відбудови країни. Виявлено основні засади стильового синкретизму, оприявленого в малій прозі письменника, де органічно поєдналися реалізм, романтизм та елементи символізму. З’ясовано, що для Гончара-прозаїка було важливо йти за правдою життя, відображати героїв, які мали реальних прототипів, відтворювати дійсний час і простір. Проте автор активно поєднує реальний хронотоп з умовним, порушуючи усталені норми соцреалістичної поетики. Акцентуючи на об’єктивності зображення людини й світу, на соціально вмотивованих темах та характерах, письменник майстерно вводить у свої тексти естетику романтизму, яка втілилась в ідеалізації простої людини, у зображенні непересічних характерів, у відтворенні широкого спектру емоційних регістрів душі. Порушуючи важливі проблеми суспільного, духовного, морально-етичного та екзистенційного планів, Олесь Гончар також активно синтезує епічні, ліричні та драматичні засоби вираження. Досліджено, що важливими засобами втілення авторських задумів у новелах та оповіданнях Олеся Гончара є динамічний сюжет, майстерне портретування, увага до деталі, символізація пейзажних образів, індивідуалізація мовлення героїв, культура й глибина смислового навантаження художнього слова. Авторський ідіостиль позначений семантикою вітаїзму, філософською заглибленістю, виразним антимілітарним спрямуванням.

The article explores the stylistic features of short prose of Oles Honchar’s, individual creative manner of artistic modeling of the tragic experience of the Second World War and the years of post-war reconstruction of the country. In the writer 's short prose the basic principles of stylistic syncretism are revealed, where realism, romanticism and elements of symbolism are organically combined. It was found out that it was important for Honchar-prose writer to follow the truth of life, to show heroes who had real prototypes, to reproduce real time and space. Emphasizing on the objectivity of the image of human and the world, on socially motivated topics and characters, the writer skillfully introduces into his texts the aesthetics of romanticism, embodied in the idealization of the common human, in the image of extraordinary characters, in the reproduction of a wide range of emotional registers of the soul. It is researched that the dynamic means of embodying the author's ideas in the novels and stories of Oles Honchar are dynamic plot, masterful portraiture, attention to detail, symbolization of landscape images, individualization of the characters' speech, culture and depth of meaning of the artistic word. The author's idiocy is marked by the semantics of Vitaism, philosophical immersion, and expressive anti-militant orientation. Speaking about important issues of social, spiritual, moral, ethical and existential plans, the writer also actively synthesizes epic and lyrical means of expression, creates "poetic realism".