Образ мистця в поезії Ігоря Качуровського

Abstract

Образ автора мистецьких творів і образ мистецтва, символіка таємниці творення в українській еміграційній поезії, зокрема в творчості Ігоря Качуровського, – особлива художня форма. Емігранти в умовах світової демократії спостерігали за впливом тоталітаризму на мистецтво УРСР, усвідомлюючи, що їхнє мистецтво – єдина незаангажована опозиція вульгарному соцреалізму, що рятує українське мистецтво, його європейськість. Ігор Качуровський розумів це і як письменник, і як літературознавець. Дослідження образних форм у поезії емігранта, близьких до неокласичних, є своєчасним. Домінування естетизму неокласиків і вшанування вершин світової культурної традиції (від еллінської до модерністської) вирізняють поетичне мовлення Ігоря Качуровського. Чи не найяскравіше транслює образ автора-пілігрима, самітника й дослідника світу збірка поезій «В далекій гавані» (1956). У ній домінує відчуття самості й самотності творця на лоні світу, що невблаганно змінюється, ігноруючи мистецтво. Ліричний герой римованих віршів Ігоря Качуровського відчув себе поетом-медіумом складної та яскравої епохи, яка потребувала месіанства, боротьби і правди, осмислення опозицій добра і зла, фатальності, гріха й жертовності, безґрунтянства й любові, гріховності й ненависті, безсмертя й богоборства, а також ролі вітчизни й чужини для творця. На основі життєвого досвіду в УРСР, в Європі та в Америці український поет-емігрант створив неповторні образно-символічні моделі філософського осягнення мистецтва й постаті автора, пілігрима й обсерватора, самітника й вигнанця. Тема творчості в його віршах реалізована через зв’язок видатної особистості з природою, із рідною землею та з екзотичними краями, через осмислення опозиції вільної людини, поета і влади. А тому образ генія, в єдності з народом – центр неокласичної філософії автора, близької до аристотелівської та ніцшеанської.

The image of the author of artistic works and the image of art, the symbolism of the mystery of creation in Ukrainian emigration poetry, in particular in the works of Igor Kachurovsky, is a special artistic form. Emigrants in the conditions of world democracy observed the influence of totalitarian is montheart of the Ukrainian SSR. They understood that their artist he only opposition tovulgar socialist realism; it saves Ukrainian art, its European quality. Igor Kachurovsky understood this as a writer and as a literary scholar. The study of neoclassical forms of images in the emigrant poetry is temporal. The neoclassical dominants and honor to aesthetics of the world’s cultural tradition (from ancient Greek to modern) are Igor Kachurovsky’s poetry. The most vividly transmits the image of the author, a pilgrim, a lonere searcher of the world the collection of poems «In a Far Harbor» (1956). The book is dominated by the feeling of creator’s loneliness in the background of a constantly changing world, ignoring art. The lyrical hero of the rhymed poems of Igor Kachurovsky felt himself a media of a complex and vividera with the need for a messiah, struggle and truth, opposition to good and evil, fatalism, sin and sacrifice, without soil and love, sin and hatred, immortality and struggle with God, as well as the role of fathers and foreigners for the author. Based on his experience in the Ukrainian SSR, in Europe and in America, the poet created unique figurative and symbolic models of philosophical comprehension of art and authorship, the wrestler and exile. The theme of creativity in his verses is realized through the connection of a prominent individual with nature, with his nativeland and with exotic lands, through the understanding of the opposition of a freeman, a poet and power. And therefore the image of a genius of the nationis the center of the neoclassical philosophy of the author, similarto the Aristotelian and Nietzschean.