Концепція людини і світу в малій прозі Романа Іваничука

Abstract

Стаття присвячена малій прозі Романа Іваничука, для якого література – це насамперед людинознавство, покликане виховувати читача. Зазначимо, що важливе місце в поетиці новел цього письменника належить засобам характеротворення. Усіх героїв Р. Іваничука об’єднує концепція людини: погляд письменника на людську природу і її можливості. Серед художніх засобів характеротворення визначено внутрішній монолог, внутрішній діалог, портрет та інше. Зокрема, портрет є традиційно одним з головних засобів характеротворення. У Р. Іваничука він змінюється від статичного до рухомого, навіть імпресіоністського. Колоритним засобом характеротворення є вставні розповіді-ситуації. Наголошено, що найчастіше у новеліста жіночі образи та засоби їхнього характеротворення пов’язані з почуттям кохання, як-от у творах «Побий мене!», «Бузьків вогонь», «Порвана фотокартка», «Весільна», «В дорозі», «Дім на горі», «Сива ніч», «Одна хлібина на двох». При змалюванні образу інтелігента автор все частіше вдається до внутрішнього діалогу, що є прикметною особливістю його індивідуальної поетики. Помітним тут є і спосіб випробування персонажа-інтелігента засобами прямого чи опосередкованого внутрішнім діалогом диспуту, який потрібен для визначення світоглядних позицій.

The article deals with Roman Ivanychuk’s small prose. He thinks the literature is the science of the human and its main task is to bring up the reader. It is defined that the important place in the novels’ poetics of the writer belongs to the character creating methods. Roman Ivanychuk’s characters are united by the human concept, his point of view on the human nature and abilities. The inner monologue and inner dialogue, the portrait are determined as the artistic methods of character creating. Particularly the portrait is traditionally one of the main methods of character creating. It changes from statistic to movable and even to impressionistic. One of the unusual methods of character creating are the inserted story-situation. It is highlighted that women’s images and the methods of their character creating are connected with the feeling in love in such works as: «Beat me», «Buz’ko’s Fire», «The Teared Photo», «In the Way», «The House on the Mountain», «Grey Night», «A Loaf of Bread for Two People». Describing the image of the intellectual, the writer uses the inner dialogue much more often. It is a typical peculiarity of his own poetics. The testing method of the intellectual character by means direct or indirect of the inner dialogue which needs for defined of the world outlook is evident here.