Механизмы высокотемпературной сверхпроводимости медных оксидов

Abstract

Предпринята попытка провести сравнительный анализ и обсудить модели механизмов спаривания, предложенные для описания высокотемпературной сверхпроводимости медных оксидов. Главное внимание уделено специфике этих соединений, находящей свое отражение в их кристаллической, электронной и магнитной структурах и определяющей возможные механизмы спаривания, которые, в конечном итоге, обеспечивают формирование сверхпроводящего конденсата при высокой критической температуре. Одна из немаловажных целей обзора — обсуждение нерешенных проблем физики высокотемпературной сверхпроводимости в слоистых меднооксидных соединениях.

Зроблено спробу провести порівняльний аналіз та обговорити моделі механізмів спарювання, що запропоновані для опису високотемпературної надпровідності мідних оксидів. Головна увага приділяється специфіці цих сполук, що знаходить свій прояв у їх кристалічній, електронній та магнітній структурах і визначає можливі механізми спарювання, що, в кінцевому підсумку, забезпечує формування надпровідного конденсату при високій критичній температурі. Одна з немаловажних цілей огляду — обговорення нерозв’язаних проблем високотемпературної надпровідності у шаруватих міднооксидних сполуках.

Attempts are made to carry out a comparative analysis and to consider pairing model mechanisms proposed for describing the high-temperature superconductivity of copper oxides. The primary attention is given to the specific features of these compounds that have an effect on their crystal, electronic and magnetic structures define potential pairing mechanisms, the latter eventually giving rise to a superconducting condensate at high critical temperature. One of not the least of the goals of the review is to consider unsettled problems of the physics of high-temperature superconductivity in lamellar copper-oxide compounds.