Генезис та динаміка ареалу Sarothamnus scoparius (Fabaceae) у межах України

Abstract

Питання про генезис ареалу Sarothamnus scoparius (Fabaceae) у Східній Європі дискусійне. Цей вид було включено до Червоної книги СССР (1978) як рідкісний європейський автохтонний вид на східній межі ареалу. Він також належить до рідкісних видів флори Українського Полісся. Згідно з даними деяких авторів, він є адвентивним видом флори Східної Європи. Інформація про нього відсутня у флористичних зведеннях XIX ст., присвячених Карпатам, Поліссю і Східній Європі в цілому, оскільки на той час він не входив до складу природної флори Східної Європи. Його лише культивували в цьому регіоні, вирощуючи в лісництвах як корм для тварин. З місць культивування S. scoparius спонтанно проник у природні екосистеми, зайнявши ніші по краях лісових масивів, на лісових галявинах, в культурфітоценозах, уздовж доріг та стежок, в екотонах між лісовими та польовими угіддями. В XIX і особливо XX ст. через потепління клімату та інтенсивні антропогенні зміни природного середовища (масове вирубування лісів, відсутність обробітку землі на великих площах колишніх колгоспних полів, наявність великої кількості кар'єрів і відвалів гірських порід, де S. scoparius знаходить сприятливі умови для місцезростань) значно збільшуються темпи міграції цього виду. Сильні морози та посухи дещо стримують, але не зупиняють його міграції на схід, яка відбувається широким фронтом по антропогенних екосистемах на Поліській низовині, та по річкових долинах – на Волино-Подільській височині. Неоднакова поведінка S. scoparius у двох регіонах України зумовлена різницею показників вологості повітря. Вологий клімат Поліської низовини сприятливіший для росту та розвитку субатлантичного виду S. scoparius, ніж менш вологий клімат Подільської височини. З аналізу географічного поширення та умов місцезростань S. scoparius в історичному аспекті видно, що цей вид є кенофітом та ергазіофітом флори України. Віднесення його до рідкісних автохтонних видів флори України є помилковим.

Вопрос о генезисе ареала Sarothamnus scoparius в Восточной Европе является дискусионным. Этот вид был включен в Красную книгу СССР (1978) как редкий европейский автохтонный вид на восточной границе ареала. Он также отнесен к редким видам флоры Украинского Полесья. Согласно данным некоторых авторов, он является адвентивным видом флоры Восточной Европы. Информация о нем отсутствует во флористических сводках XIX ст., посвященным Карпатам, Полесью и Восточной Европе в целом, т. к. в то время он не входил в состав природной флоры Восточной Европы. Его культивировали в этом регионе, выращивая в лесничествах в качестве корма для животных. С мест культивирования S. scoparius спонтанно проник в природные экосистемы, заняв ниши по окраинам лесных массивов, лесным полянам, в культурфитоценозах, вдоль дорог и тропинок, в экотонах между лесными и полевыми угодьями. В связи с потеплением климата и интенсивным антропогенными изменениями природной среды (массовые вырубки лесов, отсутствие обработки полей на больших площадях, наличие карьеров и отвалов горных пород) S. scoparius находит благоприятные местообитания, значительно увеличивая скорость миграции в XX и особенно в XXI ст. Сильные морозы и засухи несколько сдерживают, но не останавливают его миграцию на восток. Она проходит по Полеской низменности широким фронтом в антропогенных экосистемах, а на Волыно-Подольской возвышенности – по речным долинам. Неодинаковое поведение S. scoparius в двух регионах Украины объясняется различными показателями влажности воздуха. Влажный климат Полеской низменности больше подходит для роста и развития субатлантического вида S. scoparius, чем менее влажный климат Волыно-Подольской возвышенности. Из анализа географического распространения и условий местообитаний S. scoparius в историческом аспекте видно, что он является кенофитом и эргазиофитом современной флоры Украины. Отнесение его к редким автохтонным видам флоры Украины является ошибочным.

The issue of the range of Sarothamnus scoparius in Eastern Europe remains problematic. This species, listed in the Red Data Book of USSR (1978) as a rare autochthonous species near the eastern limit of its range, is also a rare species of Ukrainian Polissya. According to data of other authors, S. scoparius is an adventive species of the flora of Eastern Europe. Sarothamnus scoparius is not listed in the floristic reports of the 19th century from the Carpathians, Polissya and Eastern Europe in general. At that time it was not a component of the native flora but was cultivated in forestries as a forage plant for wild animals. From cultivation sites S. scoparius was spread to natural ecosystems, occuping niches in forest margins, forest glades, forest plantations, along forest routes and paths, in ecotones between forests and fields. The rate of migration of S. scoparius increased in the 20th century and especially in the 21st century due to climate warming and intensive antropogenic pressure on the environment (forest cut on large scale, abandoned fields, presence of many open pits and rock dumps, and other suitable habitats for S. scoparius). Strong frost and drought slow down but do not stop migration of S. scoparius to the east. This migration takes place in the Polissya lowland through various landscape ecosystems and in Volhynian-Podolian Upland along river valleys. Differing behaviour of S. scoparius in two regions of Ukraine may be explained by air humidity. More humid climate of the Polissya lowland is more suitable for the growth and development of a subatlantic species S. scoparius than less humid climate of Volhynian-Podolian Upland. Analysis of geographical distribution and habitats of S. scoparius in historical aspects shows that this species is a kenophyte and ergasiophyte in the Ukrainian flora. Sarothamnus scoparius is by mistake regarded as a rare autochtonian species in Ukraine.